Сонатина для тромбона і фортепіано К. Сероцького як зразок концертно-камерного трактування жанру

Abstract

В сфері сучасного українського музикознавства ХХІ століття визначилася тенденція системного вивчення камерно-інструментальної музики. Ключовим жанром у цій царині є Соната, оскільки вона містить основні елементи для успішної реалізації співпраці між композитором та виконавцем. Тромбон, в свою чергу, відтворює ці принципи, використовуючи свої унікальні темброві характеристики. На жаль, в Україні вивченню сонат для тромбона приділено недостатньо уваги, особливо рідкісними є дослідження творів, присвячених сонатам для тромбона в ХХ столітті. Проблеми, пов’язані з сучасними тенденціями у виконавському мистецтві тромбона в Україні (з другої половини ХХ до початку ХХІ століття), потребують більш детального дослідження від музикознавців, особливо у контексті виконавської діяльності. В умовах швидких змін у світі музики саме виконавці мають значний вплив в сучасній музичній науці. В даній статті розглядаються унікальні риси жанру тромбонової сонати, що втілено у сфері концертно-камерної музики на прикладі Сонатини для тромбона і фортепіано К. Сероцького. Зазначено, що принцип організації матеріалу у її тричастинному циклі є наближеним до сюїти, а концертність реалізується через принцип діалогу-«підхоплення» – передачі фактурно-тематичних елементів від одного інструмента до іншого. Пріоритет тут належить тромбону, що втілюється у численних мікро-каденціях у швидких крайніх частинах (доминантно-тромбоновий тип викладу). II ч. – декламаційно-медитативна – будується на послідовності трьох фаз викладу: сольної фортепіанної, дуетної, сольної тромбонової. Для фіналу характерним є використання національно-польської стилістики у вигляді імітації звучання скрипок у високого тромбона і «цимбальних» тремоло, виконуваних штрихом marcato на фортепіано.В галузі виконавських засобів Сонатина для тромбона і фортепіано К. Сероцького не перевищує рівня середньої складності для обох виконавців (глісандування в партії тромбона в жанровому фіналі – радше виключення). Найскладнішою для інтерпретації тут є середня частина, в якій інструменти чергуються діалогічно, а в партії тромбона міститься розгорнутий розділ alla cadenza. В статті визначено низку особливостей проявів компози торсько-виконавської комунікації, які під час взаємодії створюють унікальну концепцію художнього твору. Вказано, що композиторський аспект проявляється в дихотомічному прояві «традиція-інновація», при цьому виконавський аспект проявляється в реалізації концепції твору разом із звуковиражальним потенціалом тромбону.