KhNUAR :: Головна

Kharkiv I. P. Kotlyarevsky National University of Arts

KhNUAR — Kharkiv National University of Arts Repository

Вітаємо!

Ласкаво просимо до Електронного архіву Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського!

Репозитарій (KhNUAR) наповнюється науковими та навчально-методичними матеріалами, роботами здобувачів вищої освіти (за умови наявності рецензії наукового керівника).

Розміщуйте свої публікації та відкриті освітні ресурси (OER) у репозитарії KhNUAR, сприяйте підвищенню рейтингу університету.

Ознайомтесь з положенням про репозитарій.

Кількість документів у репозитарії:1916

Розділи

Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.

Зараз показуємо 1 - 6 з 6

Довідкові видання 3
Навчально-методичні видання 204
Наукова періодика 99
Наукові роботи 1155
Роботи здобувачів вищої освіти 426
Історія університету (біографічні нариси) 29
У фонді зберігаються видання науковців університету

Нові надходження

Старовинна музика у фортепіанних транскрипціях Сергія Юшкевича (до 45-річчя педагогічної діяльності)
(Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, 2021) Підпорінова, К. В.
Розглянуто фортепіанні транскрипції старовинної музики, які здійснив сучасний харківський музикант Сергій Юшкевич і опублікував у збірці «Badinerie», зокрема: «Жарт», «Рондо», «Арія» Й. С. Баха, «Старовинна спаньолета» й «Іграшка» Ж. Фарнебі, Другий концерт для двох клавірів А. Солера. Жанр транскрипції часто привертає увагу виконавців. Транскрибування сприяє презентації власного «Я», посилює комунікативний зв’язок між слухачем, «відомою — незнайомою» музикою та її творцем, розкриває нові грані вихідного звукообразу. Транскрипції С. Юшкевича мало досліджені в українському музикознавстві. Мета статті — визначити стильові домінанти транскрипторської техніки. Специфіка матеріалу спонукає застосувати комплексний підхід, залучаючи жанровий, стильовий, інтонаційний, структурнофункціональний, композиційно-драматургічний, порівняльно-інтерпретаційний та біографічний методи. Художня часопросторова дистанційованість музики барокової традиції надає особливої рельєфності авторській манері Юшкевича-транскриптора, яка виражає його естетичні вподобання, виконавську майстерність і художній смак. Значну роль відіграє виконавська інтерпретація транскриптора-піаніста. Апробовані у транскрипціях старовинної музики художні прийоми трапляються і в оригінальних авторських творах, що дає підстави вважати їх характерними ознаками індивідуального стилю. Визначено, що творчість С. Юшкевича зазнала впливу естетики «оп-арту», що виявляється в особливому типі фортепіаннозвукового рельєфу, створеному за принципом зримо-відчутного опукло-увігнутого розгортання. За допомогою типових формул фортепіанної техніки митець створює своєрідну систему виражальних засобів. Характерними ознаками авторського стилю є такі: багатошаровість фактури, регістрове обрамлення, оркестральність, інтонаційно-мотивна деталізація, дроблення тематичного комплексу, інтерпретаційна quasi свобода. Водночас піаністичність постає головним «фактором впливу» і репрезентантом індивідуального стилю.
Дистанційне навчання концетмейстера : синтез інновацій та традицій
(Perfect Publishing, Toronto, Canada, 2023) Підпорінова, Катерина Вікторівна
Осмислюється специфіка дистанційного навчання у вищій музичній школі при підготовці піаністів-концертмейстерів. Акцентується увага на проблемах вишів мистецького спрямування, характеризуються мінуси дистанційної освіти музикантів та визначаються її плюси (вплив на розвиток у студентів самостійності, критичного мислення, здатності до рефлексії, змагальності, відповідальності). Аналізується практичний досвід роботи в умовах дистанційності кафедри концертмейстерської майстерності Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського.
Феномен "легкого жанру" у фортепіанній музиці : мотиваційний потенціал та професійні ризики
(Київський національний університет культури і мистецтв, 2026) Погода, Олена; Михайлова, Ольга
У статті розглядається феномен «легкого жанру» у фортепіанній музиці та його місце в сучасному навчально-педагогічному, виконавському й культурному контексті. Мета статті. Визначити особливості впливу «легкого жанру» у фортепіанній музиці на сучасне виконавство та музичну освіту, розкрити його мотиваційний потенціал і виявити ризики для професійного становлення піаніста. Результати дослідження. З’ясовано, що «легкий жанр» виконує важливу педагогічну функцію, підвищуючи емоційну залученість здобувачів освіти, знижуючи психологічні бар’єри та сприяючи формуванню позитивної навчальної мотивації. Простота та мелодійність творів цього напряму допомагають інтегрувати сучасні культурні реалії в освітній процес, роблячи фортепіанне мистецтво доступнішим і ближчим для молодої аудиторії. Водночас виявлено низку загроз, пов’язаних із надмірною орієнтацією на спрощений репертуар, що може призвести до зниження технічного рівня, аналітичної глибини та естетичних критеріїв виконавства. Наукова новизна. Уперше в українському науковому контексті «легкий жанр» розглянуто як педагогічний ресурс подвійної природи — засіб мотивації та водночас виклик академічній традиції. Обґрунтовано методологічну необхідність збалансованого поєднання популярного й класичного репертуару в процесі підготовки музиканта. Практичне значення полягає в можливості використання «легкої» музики як дидактичного інструмента, що сприяє гармонізації емоційного та професійного складника навчання. Висновки. «Легкий жанр» у фортепіанній освіті є ефективним засобом розвитку мотивації та творчої активності за умови його педагогічно виваженого застосування. Оптимальний баланс між емоційною доступністю та академічною вимогливістю забезпечує формування гармонійної, компетентної та духовно зрілої особистості музиканта.
Інтер'єрний жанр в українському мистецтві. Харківські художники П. Левченко і К. Пинєєв
(Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2025) Мельничук, Людмила
За часів незалежності України особливе зацікавлення дослідників викликало мистецтво, ідеологічно чуже соцреалізму доби Совєтів, а саме – український авангард (кубофутуризм, бойчукізм, абстрактне мистецтво). Утім, велика кількість мистців (особливо на реґіональному рівні) залишається поза цим контекстом, зокрема митці кінця ХІХ – початку ХХ ст., які рухались у бік національної спрямованості, демократизму і завершували епоху новацій, які приніс реалістичний напрямок. Реалізм в українському мистецтві – це важливий етап національного самовизначення, який відображав соціальні, історичні та духовні процеси українського народу. У музейних зібраннях України представлені твори художників-реалістів, які дозволяють уважно вивчити роль цих мистців у перетвореннях, зокрема у формуванні системи жанрів в українському образотворчому мистецтві. У статті йдеться про творчість харківських мистців Петра Левченка і Костянтина Пинєєва в контексті становлення інтер’єру як жанру в українському мистецтві. Метою дослідження є розгляд низки творів інтер’єрного жанру авторства П. Левченка та К. Пинєєва, а також виявлення відмінностей у їхній манері виконання, стилістичних підходах і творчих методах. Виявлено, що П. Левченко, відомий представник харківської пейзажної школи, який розпочинав як художник реаліст, згодом використовував імпресіоністичний метод в роботі, в інтер’єрних композиціях (особливо в пізній період творчості) став на шлях модерну. К. Пинєєв залишався протягом всього творчого життя вірним реалістичним засадам з соціально-критичним акцентом, сформованим під впливом художників-передвижників. Викладені результати дослідження показують, що харківські мистці П. Левченко, К. Пинєєв були одними з перших, хто звернувся до інтер’єру, показавши його значимість в системі жанрів українського образотворчого мистецтва.
Ілля Ріпин, Слобожанщина, Харків
(Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2026) Мельничук, Людмила
У статті йдеться про творчість видатного українського мистця Іллі Ріпина, якого довгий час намагалися представити виключно як «російського художника», хоча насправді його творчість, життєвий шлях і світогляд глибоко вкорінені саме в українському культурному ґрунті. Ріпин знав українську мову, любив українські пісні та часто використовував українізми в побутовому мовленні. Досліджено зв’язок художника зі Слобожанщиною, формування художнього стилю у ранній період, вплив регіону на його творчість. Ще одним чинником, що актуалізує тему є завдання ретельного дослідження національного музейного надбання і нагальні на сьогодні питання деколонізації і культурної дипломатії. Метою дослідження є розгляд періоду творчості Іллі Ріпина, який пов’язаний зі Слобожанщиною, та збереження спадщини мистця на малій батьківщині нині. Виявлено, що особливого значення в творчості І. Ріпина набуває факт його походження з України, почуття глибокої прихильності до якої не покидало його все життя. Враховуючи систематичні подорожі Ріпина до України, тривалий емоційний зв’язок із народною культурою, аналіз теми дає змогу глибше інтерпретувати як творчий метод митця (реалізм), так і соціокультурні чинники, що впливали на його становлення. Викладені результати дослідження показують, що Ріпин постає в історії мистецтва насамперед як художник-реаліст. Саме реалізм став важливим для національного самовизначення української художньої культури кінця ХІХ – початку ХХ ст. Цей період став важливим для формування системи жанрів в українському образотворчому мистецтві. Розглянуті у статті твори свідчать про жанрове різноманіття у творчості Ріпина. Особлива увага приділена портретній галереї діячів культури і науки Слобожанщини, створеній митцем. Ріпин – художник, який працював у російському культурному середовищі, але був сформований українським оточенням і не приховував свого українського походження. Значення творчої та громадської діяльності Іллі Ріпина для українського мистецтва полягає у його великій зацікавленості в житті батьківщині, допомозі та підтримці українським митцям, яку він надавав як педагог, у розвитку й збагаченні тем і сюжетів з української історії та культури, створенні портретів уславлених українців.