Kharkiv I. P. Kotlyarevsky National University of Arts
KhNUAR — Kharkiv National University of Arts Repository
Вітаємо!
Ласкаво просимо до Електронного архіву Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського!
Репозитарій (KhNUAR) наповнюється науковими та навчально-методичними матеріалами, роботами здобувачів вищої освіти (за умови наявності рецензії наукового керівника).
Розміщуйте свої публікації та відкриті освітні ресурси (OER) у репозитарії KhNUAR, сприяйте підвищенню рейтингу університету.
Ознайомтесь з положенням про репозитарій.
Кількість документів у репозитарії:1450
Розділи
Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.
- У фонді зберігаються видання науковців університету
Нові надходження
Тип елементу:Документ, Богослужбовий спів у композиторській інтерпретації (на прикладі "Великого славослів'я" з "Всенічної" К. Стеценка)(Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 2023) Яструб, ОленаЗаявлена наукова проблема пов’язана з актуалізацією шедеврів духовної композиторської творчості представників «нової національно-української церковної музики» (Н. Супрун-Яремко) першої третини ХХ століття у дослідницькій та виконавській царині. Духовна літургійна композиторська творчість К. Стеценка привертає увагу сучасних дослідників, зокрема, в аспекті самобутньої композиторської інтерпретації богослужбової традиції та сучасної виконавської рефлексії. Метою нашої наукової статті є розгляд богослужбового співу у композиторській інтерпретації на прикладі «Великого славослів’я» (1921) з «Всенічної» К. Стеценка у виконавській інтерпретації камерного хору «Київ» (диригент М. Гобдич, 2013). Методологія наукової розвідки базується на поєднанні історико-культурологічного, жанрового, стильового, композиційно-драматургічного, інтерпретаційного підходів. Наукова новизна отриманих результатів дослідження пов’язана з виявленням інноваційних жанрово-стилістичних ознак літургійної творчості К. Стеценка на прикладі «Великого славослів’я» з «Всенічної» в аспекті спадкоємності традиції духовного співу та здійсненого інтерпретаційного аналізу виконавської версії, що постає еталонним зразком в сучасній виконавській практиці (камерний хор «Київ»). Духовний стрій «Великого славослів’я» К. Стеценка увиразнює органічне поєднання хвалебного гімну і покаянної молитви. Апелюючи до псалмодичного типу викладу, композитор комбінує речитативність з наспівною мелодією-наспівом. У Висновках обґрунтовується погляд на літургійну хорову творчість К. Стеценка як втілення тенденцій національного стилеутворення у музичній культурі України першої третини ХХ століття, що визначається спадкоємністю традиції богослужбового співу та опорою на засади національної народної пісенності.Тип елементу:Документ, "Острозький триптих" О. Козаренка: досвід композиторської інтерпретації православної монодії(Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 2023) Романюк, Ірина; Яструб, ОленаЗаявлена наукова проблема спрямована на дослідження композиторського прочитання форм і жанрів українського богослужбового співу. Феномен православної монодії, що є репрезентантом українського духовного співу на етапі ґенези, привертає увагу митців сьогодення. Актуальність теми зумовлена затребуваністю поглибленого дослідження духовної композиторської спадщини О. Козаренка (1963–2023) з урахуванням її першоджерел, адже наскрізним у доробку митця виявляється звернення до кореневої традиції богослужбового співу – православної монодії. Даний факт є безпрецедентним у композиторській практиці України сьогодення. Окреслена наукова проблема відповідає й актуальному культурно-мистецькому контексту сьогодення, що стосується акапельного хорового мистецтва і репрезентації у виконавському вимірі духовних творів О. Козаренка. Мета наукової статті – розглянути духовний хоровий цикл митця «Острозький триптих» (1994) в аспекті композиторської інтерпретації православної монодії (піснеспівів острозького напіву). Методологія заснована на поєднанні жанрового, стильового, структурно-функціонального, інтерпретаційного, семантичного підходів. Наукова новизна отриманих результатів пов’язана з дослідженням першого духовного хорового твору О. Козаренка в аспекті композиторської інтерпретації православної монодії; виконавської інтерпретації (хорова капела «Трембіта») тощо. У Висновках підсумовані результати дослідження. На прикладі третього номеру циклу «О Тебі радується» розглянуто першоджерело (острозького напіву) як зразка богородичної гимнографії з виокремленням образно-семантичного, музично-стилістичного та композиційно-драматургічний рівнів аналізу. Враховано наявні міжмистецькі зв’язки через приклад іконографічного втілення тексту молитви задостойника (Ікона Пресвятої Богородиці «О Тебі радується»). У композиторському прочитанні О. Козаренка, де майстерно застосовано стилістику партесного письма та принципів співу Києво-Печерської Лаври, визначено першорядність ролі вербального тексту у побудові форми і, відповідно, віхах музичної драматургії: (initio – строфа 1, motus – 2–4 строфа, terminus – строфа 5 і кода).Тип елементу:Документ, Духовні хорові твори українських композиторів першої третини ХХ століття: жанрово-стильові та виконавські принципи(ХНУМ ім. І. П. Котляревського, 2023) Яструб, Олена МиколаївнаШедеври духовної хорової спадщини, що актуалізуються після тривалого часу заборони, сьогодні підтверджують свою значущість та знову стають актуальними як увиразнення сталих ціннісних орієнтирів на новому витку осягнення традиційної української ментальності. Пропонована стаття порушує проблему дослідження жанрово‑стильових та виконавських принципів духовних творів композиторів початку ХХ століття, яке здійснюється в її межах на окремих прикладах богослужбової та паралітургійної хорової творчості К. Стеценка та О. Кошиця. Мета дослідження полягає у виявленні жанрово‑стильових та виконавських принципів окремих творів: кондака «Зі святими упокой» із «Панахиди» К. Стеценка та «Ой хто, хто Миколая любить» О. Кошиця. Історико‑культурологічний, жанровий, стильовий, структурно‑функціональний, інтерпретаційний, семантичний дослідницькі підходи спрямовані на виокремлення питомих якостей хорової творчості композиторів «нової школи» (за О. Козаренком) української духовної музики першої третини ХХ століття в контексті спадкоємності та інтерпретації традиції духовного співу в жанрово‑стильовому та виконавському вимірах, що є новим аспектом розкриття обраної теми. У висновках виокремлено жанрово‑стильові принципи аналізованих творів: звернення до духовних жанрів богослужбової та паралітургійної спадщини (панахида, псальма); залучення псалмодії, ознак народнопісенної стилістики. У сучасних інтерпретаціях творів К. Стеценка та О. Кошиця виявлено такі якості: пластичність голосоведіння, експерименти з комбінуванням тембрів, застосування мікродинаміки.Тип елементу:Документ, Етапи професійного становлення Г. Бюлова як диригента(Харківська державна академія культури, 2025) Плужніков, В. М.Розглянуто виконавську діяльність видатного німецького диригента Г. Бюлова й етапи його професійного становлення як оперного та симфонічного диригента. Уперше визначено хронологічні межі етапів, а також характерні особливості творчої діяльності капельмейстера в музично-театральних установах Швейцарії та Німеччини. Систематизовано розрізнені відомості, що містяться в спогадах сучасників Г. Бюлова та працях музикознавців; ви світлено особливості його виконавського стилю як диригента, а також методи роботи діяча з музичним колективом.Тип елементу:Документ, Творчі досягнення Г. Берліоза як диригента-реформатора(Харківська державна академія культури, 2026) Плужніков, В. М.Розглянуто оперно-симфонічне виконавство Західної Європи XIX століття, а саме диригентську діяльність Г. Берліоза як керівника великого симфонічного оркестру. Означено, що на сучасному етапі розвитку мистецтвознавства виникла необхідність у поглиблено-професійному підході до розкриття суті реформаторських починань Г. Берліоза та його ролі в теоретичному осмисленні різних аспектів диригентського мистецтва. Проаналізовано попередні наукові джерела, присвячені цій проблематиці; визначено чинники, що вплинули на рішення Г. Берліоза стати диригентом; досліджено сутність його реформи в галузі симфонічного виконавства; вивчено досвід проведення репетицій з великим симфонічним оркестром та особливості розміщення виконавців на сцені; осмислено основні положення теоретичних праць видатного диригента.