Kharkiv I. P. Kotlyarevsky National University of Arts
KhNUAR — Kharkiv National University of Arts Repository
Вітаємо!
Ласкаво просимо до Електронного архіву Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського!
Репозитарій (KhNUAR) наповнюється науковими та навчально-методичними матеріалами, роботами здобувачів вищої освіти (за умови наявності рецензії наукового керівника).
Розміщуйте свої публікації та відкриті освітні ресурси (OER) у репозитарії KhNUAR, сприяйте підвищенню рейтингу університету.
Ознайомтесь з положенням про репозитарій.
Кількість документів у репозитарії:1887
Розділи
Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.
- У фонді зберігаються видання науковців університету
Нові надходження
Тип елементу:Документ, Роль звукорежисера у створенні студійного звучання джазових виконавців(Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, 2026) Андрєєв, Євген ВалерійовичУ статті досліджено роль звукорежисера у формуванні студійного звучання джазових виконавців у період 1940– 1970-х років із урахуванням технологічних та естетичних трансформацій звукозапису. Простежено зміну функцій студії – від простору фіксації виконання до середовища, у якому формується звукова концепція твору. Проаналізовано вплив ключових інновацій, зокрема впровадження магнітної стрічки, розвитку стереофонії та багатоканального запису, на принципи організації ансамблю, просторове мислення та темброву структуру джазових записів. Увагу зосереджено на взаємодії технічних рішень і виконавської практики, що визначає характер звучання. Розглянуто індивідуальні підходи провідних звукорежисерів означеного періоду. Встановлено, що Руді ван Гелдер сформував канонічну модель звучання хард-бопу завдяки використанню близького мікрофонування, контрольованої акустики студії та виразного тембрового балансу. Том Дауд розвинув технологічно орієнтований підхід, у межах якого багатоканальний запис і стереопанорама стали інструментами структурної організації ансамблю та керування простором. Луї Пастор Валентин реалізував модель, засновану на збереженні природної ансамблевої взаємодії та акустичної достовірності із мінімальним втручанням у записаний матеріал. Тео Масеро інтегрував монтаж як складову композиційного процесу, що дозволило переосмислити межі між виконанням і постпродакшном. Альберт Шмітт систематизував hi-fidelity підхід, орієнтований на досягнення якісного первинного сигналу, просторову збалансованість і збереження природньої динаміки. Доведено, що формування джазового саунду зумовлене взаємодією виконавської інтерпретації, технічних засобів і естетичних установок звукорежисера. Узагальнення історичних моделей студійної роботи показує їхню актуальність для сучасної практики звукозапису, мікшування та продюсування, зокрема в аспектах просторової організації звуку, роботи з тембром і принципів формування цілісної звукової картини.Тип елементу:Документ, Композиційні моделі рок-альбому на прикладі диску-гіганту ВІА "Смерічка"(Державний заклад "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського", 2026) Андрєєв, Євген ВалерійовичСтаття присвячена дослідженню принципів композиційної організації рок-альбому як цілісної музичної форми на матеріалі диску-гіганту ВІА «Смерічка» (1976). У центрі уваги знаходяться способи впорядкування музичного матеріалу, які забезпечують внутрішню логіку розвитку альбому та цілісність його сприйняття. Дослідження здійснюється з урахуванням практик західних рок-гуртів другої половини ХХ століття, що дозволяє виявити спільні та відмінні риси в організації трек-листів. Аналіз охоплює три основні параметри: композиційну структуру альбому, темпову драматургію та тональну диспозицію. Встановлено, що розташування пісень підпорядковується композиційній логіці де ключові, найбільш упізнавані твори розміщуються на початку та в кінці кожної сторони платівки, виконуючи функцію смислових і драматургічних опор. Такий підхід пов’язаний із особливостями слухацького сприйняття і спрямований на утримання уваги протягом усього циклу. Темпова організація альбому формує цілісну динамічну драматургію. Швидкі композиції відкривають і завершують сторони вінілового диску, тоді як середина заповнюється творами середнього та повільного темпу, що створює контраст і забезпечує внутрішній розвиток. Окремі треки демонструють складніші моделі з варіативною пульсацією та внутрішніми темповими змінами, що підсилює драматургічну напругу. Тональна диспозиція диску-гіганту «Смерічка» виявляє прагнення до об’єднання матеріалу навколо спільного центру «ля», з послідовним розгортанням у межах споріднених тональностей. Для обох сторін альбому характерний рух від мінорної сфери до мажорної, що формує відчуття завершеності. Водночас наявні локальні відхилення та модуляції урізноманітнюють загальну тональну логіку. Отримані результати свідчать, що альбом ВІА «Смерічка» не є випадковою сукупністю пісень, а демонструє продуману модель організації музичного матеріалу. У структурі альбому простежуються принципи, співвідносні з студійною практикою західних рок-музикантів, що дозволяє розглядати його як повноцінний зразок цілісного композиційного мислення у вітчизняній естрадній музиці 1970-х років.Тип елементу:Документ, Еволюційні процеси в рок-музиці другої половини 60-х років ХХ століття(Львівська національна музична академія імені М.В. Лисенка, 2026) Андрєєв, Євген ВалерійовичСтаття присвячена уточненню статусу «класичного» у сфері рок-музики через поєднання культурно-історичного та музично-теоретичного підходів. Автор розглядає класичну спадщину як стабільний елемент музичної культури, що формується в періоди художнього піднесення та набуває значення еталона для наступних поколінь. Наголошено, що в масовій музичній культурі поняття «класичний» функціонує не лише як оціночне, а як аналітичне, оскільки дозволяє виявити закономірності розвитку жанру та механізми спадкоємності. У статті простежено відмінності у сприйнятті рок-музики представниками різних поколінь. Для молодіжної аудиторії визначальним чинником є часове віддалення твору, тоді як для старших слухачів – зв’язок із власним досвідом прослуховування та культурною пам’яттю. Таке розходження зумовлює варіативність інтерпретацій і підкреслює залежність статусу «класичного» від соціокультурного контексту. Центральне місце займає аналіз другої половини 1960-х років як етапу становлення рок-музики як самостійного явища. Показано, що саме в цей період було сформовано комплекс принципів роботи з музичним матеріалом, які визначили подальшу еволюцію жанру. До них належать: руйнування усталених жанрових меж і активний синтез елементів різного походження; розширення гармонічних і ритмічних моделей; переорієнтація на створення оригінального репертуару; утвердження колективного характеру творчості, де рок-група виступає як єдина креативна одиниця. Окремо розглянуто практику кавер-версій як спосіб інтерпретації запозиченого матеріалу та виявлення індивідуального стилю виконавців. У висновках підкреслено, що «класичний» статус рок-музики визначається не лише історичною дистанцією чи популярністю, а передусім стійкістю художніх принципів і моделей, які залишаються продуктивними в подальшій музичній практиці. Це дозволяє трактувати поняття «класичний» як поєднання культурного статусу та конкретних музично-структурних характеристик.Тип елементу:Документ, Естрадно-джазова стилістика в творчості харківських композиторів-баяністів(Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського, 2012) Дяченко, Юрій СтаніславовичВ статті розлядаються основні риси композиторського стилю харківських композиторів-баяністів. Визначено роль творчості композиторів в процесі розвитку естрадно-джазової стилістики. The article reviews the basic lines of Kharkov accordion composers style. The role of composers creation at process of development of variety-jazz stylistics is determining.Тип елементу:Документ, Жанрові риси новели в часопросторі хорових сцен опери Г. Майбороди «Тарас Шевченко»(Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського, 2012) Бєлік-Золотарьова, Наталія АндріївнаРозглядаються питання жанрової специфіки та її відображення у хорових сценах опери в чотирьох новелах Г. Майбороди «Тарас Шевченко». The article analyses the genre specificity questions and its reflection in choral scenes of G. Maiboroda’s four short stories opera «Taras Shevchenko».