KhNUAR :: Головна

Kharkiv I. P. Kotlyarevsky National University of Arts

KhNUAR — Kharkiv National University of Arts Repository

Вітаємо!

Ласкаво просимо до Електронного архіву Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського!

Репозитарій (KhNUAR) наповнюється науковими та навчально-методичними матеріалами, роботами здобувачів вищої освіти (за умови наявності рецензії наукового керівника).

Розміщуйте свої публікації та відкриті освітні ресурси (OER) у репозитарії KhNUAR, сприяйте підвищенню рейтингу університету.

Ознайомтесь з положенням про репозитарій.

Кількість документів у репозитарії:1463

Розділи

Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.

Зараз показуємо 1 - 6 з 6

Довідкові видання 3
Навчально-методичні видання 203
Наукова періодика 99
Наукові роботи 710
Роботи здобувачів вищої освіти 419
Історія університету (біографічні нариси) 29
У фонді зберігаються видання науковців університету

Нові надходження

Інтерпретація поезії Ш. Бодлера в mélodie Е. Шабріє "Запрошення до подорожі"
(Комунальний заклад вищої освіти «Дніпровська академія музики», 2021) Жаркіх, Тетяна Василівна
Мета дослідження – розкрити особливості музичного прочитання поезії Ш. Бодлера в творі Е. Шабріє «Запрошення до подорожі». Для досягнення поставленої мети використовуються наступні методи: історико-біографічний – сприяє виявленню подій, що вплинули на створення mélodie; герменевтичний – розкриває сенс та інтерпретацію як поетичного, так і музичного текстів; контекстний, необхідний для визначення змістовних зв’язків між творами Ш. Бодлера й Е. Шабріє; стильовий – допомагає визначити специфіку індивідуального композиторського стилю в контексті традицій жанру mélodie; фоносемантичний, що декодує французькі звукосимволи поетичного тексту Ш. Бодлера. Наукова новизна полягає в тому, що запропонована стаття є однією з перших робіт, пов’язаних з виявленням специфіки втілення поетичної символіки Ш. Бодлера у камерно-вокальній музиці Е. Шабріє. Висновки. Поетичний текст «Запрошення до подорожі» Ш. Бодлера наповнений конкретно вираженими образами – зоровими, нюховими, слуховими, у зв'язку із чим виникають паралелі з живописом та музикою. Е. Шабріє, як тонкого цінителя цього виду мистецтва, надихнула символістська поезія Ш. Бодлера, тому створюючи mélodie «Запрошення до подорожі», французький композитор блискуче зберігає поетичний зміст першоджерела. Риси символізму, близького до літературного імпресіонізму, залишаються і в музиці за рахунок використання дисонуючих нонакордів, що вводяться без підготовки, як раптовий «спалах» музичного кольору. До традиційного виконавського дуету – вокаліст і фортепіано – додається фагот з його специфічним тембром, що привносить особливі екзотичні фарби у загальну музичну палітру. Таким чином, у камерно-вокальній музиці Е. Шабріє зберігає неповторну бодлерівську синестезію і додає до неї свою власну, його «L'invitation au voyage» – це синтез поезії, живопису та музики.
Анрі Дюпарк в історії жанру mélodie
(ХНУМ ім. І. П. Котляревського, 2022) Жаркіх, Тетяна Василівна
Ім’я А. Дюпарка (1848–1933) міцно увійшло в історію жанру французької mélodie. Однак його творчість досі не дістала відповідного вивчення в роботах сучасних вітчизняних музикознавців. Спроба осягнути композиторське тлумачення А. Дюпарком жанру mélodie на прикладі аналізу однієї з його вокальних мініатюр – «Phidylé» на вірші Ш. Л. де Ліля – та визначити роль композитора в історії жанру є метою цієї публікації. Історико-біографічний контекстний підхід, жанровий, структурно-функціональний, фоносемантичний методи аналізу твору та розгляд його виконавської драматургії дозволили дійти висновків, що в інтерпретації А. Дюпарком жанру mélodie взаємодіють дві настанови: точне віддзеркалення поетичного тексту в музиці і трансформація вірша за рахунок його музичної деталізації. Виявлені особливості стилю композитора та визначено роль майстра як фундатора жанру mélodie: саме А. Дюпарк заклав такі риси жанру, як поглиблення в інтонаційній драматургії mélodie почуттєвої ліричної сфери порівняно з поетичним текстом; своєрідне відтворення ознак «нескінченної мелодії» та оперного монологу; надання mélodie властивостей рівноправного дуету вокаліста та піаніста-концертмейстера; «оркестровість» звучання фортепіанної фактури. Отже, А. Дюпарк стоїть у витоків «золотого століття» в історії жанру mélodie як представник та виразник естетики пізнього Романтизму.
Художні сенси melodie "Lamento" Дюпарка-Готьє
(Комунальний заклад вищої освіти «Дніпровська академія музики», 2022) Жаркіх, Тетяна Василівна
Мета статті – розкрити особливості музичного та виконавського прочитання поезії Т. Готьє в mélodie А. Дюпарка «Ламенто». Методи дослідження – історико-біографічний, герменевтичний, контекстний, стильовий, фоно-семантичний. Поєднання трьох основних аспектів: семантичного, асоціативно-образного та синтаксичного, а також комплексний характер роботи визначають новизну підходу до досліджуваної теми. Проведений аналіз «Ламенто» – mélodie А. Дюпарка на вірші Т. Готьє дає підстави сформулювати наступні висновки: 1. А. Дюпарк та Т. Готьє – представники романтизму другої половини ХІХ століття. Обох митців поєднує тяжіння до перфекціонізму, однак якщо Т. Готьє – один з яскравих прихильників такої літературної концепції, як «мистецтво заради мистецтва», в основі котрої – тяжіння до досконалості, то перфекціонізм А. Дюпарка набуває патологічної форми, що змушує композитора знищити велику кількість своїх творів та перестати писати у розквіті творчих сил. 2. Вивчення «Ламенто» дозволило виявити суть творчого ідеалу авторів поетичного та музичного текстів. Використані фантастичні елементи надприродного в поезії Т. Готьє, що допускають певну універсальність та ідеальність, як посередників між мистецтвом та життям, посилюються в музиці А. Дюпарка. Поетичному тексту надана більша чуттєвість та нові сенси, завдяки використанню самостійної фортепіанної партії (в цьому спільність з lied), музичним повторам (мотив «щемливого горя» збільшується, завдяки мелодичному розвитку, хоральній фактурі акомпанементу, повільному темпу), котрі без змін звучать у різних тональностях та створюють сугестивний вплив на слухача. 3. Виконавцям «Ламенто» Готьє-Дюпарка важливо володіти мистецтвом інтерпретації французького речення, тобто відчувати стилістичну чіткість, контекстну підказку поетичного першоджерела, водночас виключати у співі використання прийомів urlo francese.
«Chanson triste» Анрі Дюпарка – Жана Лагора: у пошуках художньої досконалості
(ХНУМ ім. І. П. Котляревського, 2023) Рощенко, Олена Георгіївна; Жаркіх, Тетяна Василівна
Специфіка ідеалу художньої досконалості Анрі Дюпарка, обумовлена своєрідністю його особистості, досі залишалася поза сферою наукових інтересів дослідників. Однак перфекціоністські переконання французького композитора, з одного боку, зумовили його зіркові досягнення, з іншого – спричинили трагедію його життя і художньої спадщини. Тому вивчення подробиць життєтворчості А. Дюпарка та його естетичних переконань становить значний дослідницький інтерес, який посилюється обумовленістю його поглядів загальним контекстом художнього життя Франції кінця ХІХ століття, з її тяжінням до вишуканого естетизму, коли перфекціонізм набуває значення творчого методу в передових літературно-мистецьких колах. Вочевидь, жанр mélodie у принципі відповідав уявленням А. Дюпарка про досконалість у музично-поетичному мистецтві, бо саме з ним він пов’язував своє творче натхнення протягом багатьох років. Наукову новизну цього дослідження обумовлює його мета: на основі аналізу першої mélodie А. Дюпарка «Chanson triste» («Сумна пісня») на вірші Ж. Лагора та історичного контексту її створення розкрити сутність перфекціонізму як творчого методу музично-поетичного мистецтва доби fin de siècle та специфіку індивідуального прояву перфекціонізму в обох митців, а також виявити особливості художнього ідеалу французького композитора. Методами дослідження стали історико-контекстуальний, біографічний, аксіологічний, жанрово-стильовий. Приклад «Chanson triste» дає підстави для висновку, що специфічною рисою перфекціонізму як засобу досягнення досконалості, в контексті французького музично-поетичного мистецтва fin de siècle, є, насамперед, ідеал гармонічного синтезу слова й музики, що виявляється в поезії як «омузичення» словесного тексту, тоді як в музиці – у гнучкій інтонаційній виразності, що підкреслює красу й зміст поетичного слова. Якщо в поезії Ж. Лагора творче служіння перфекціонізму не мало згубних наслідків, то в мистецтві А. Дюпарка воно набуло хворобливих форм у вигляді нескінченного автоцензурування; як результат – ним була знищена низка закінчених талановитих творів як таких, що не відповідали його ідеальним художнім уявленням. «Сумна пісня» – взірець раннього стилю А. Дюпарка – не зазнала руйнівного впливу перфекціонізму і постає як втілений художній ідеал французького майстра.
Моноопера "Людський голос" Ф. Пуленка: виконавсько-сценічна інтерпретація
(Комунальний заклад вищої освіти «Дніпровська академія музики», 2024) Жаркіх, Тетяна Василівна; Полікарпова, Наталія Василівна
Актуальність обраної теми зумовлена: 1) недостатньою кількістю наукових та методичних досліджень, присвячених вокально-сценічній інтерпретації моноопери; 2) режисерським пошуком, котрий потребує всебічного наукового осягнення. Мета статті – обґрунтувати специфіку вокально-сценічної інтерпретації моноопери Ф. Пуленка «Людський голос». Методи дослідження: історико-типологічний, семантико-психологічний, жанрово-стильовий аналіз, а також інтерпретаційний, порівняльно-інтерпретологічний методи. Новизна статті – розроблено стратегію вокально-сценічної інтерпретації моноопери, запропоновано алгоритм її створення. Висновки. Звернення до моноопери Ф. Пуленка «Людський голос» в аспекті вокально-сценічної інтерпретації дозволило виявити такі закономірності, що є визначальними для створення виконавської та режисерської версій. Важливим підґрунтям для розгортання творчої уяви є авторські зауваження у літературному першоджерелі Ж. Кокто. Складовою одиницею моноопери виявляється монолог, крізь який відчутна діалогічна сутність телефонної розмови, тобто, моноперсонажність розкривається через поліперсонажну систему, а постать Героїні сприймається через її взаємодію з іншими дієвими особами (коханого, Марти, Жозефа, телефоністки і паралельного абонента). Монолог синтаксично розділений на частини, кожна з яких виконує власну функцію. Як для основних, так і зв'язуючих розділів характерний принцип стиснення дії. У «Людському голосі» часу притаманне поступове посилення просторовості, концентрованості, ущільнення. Ці зазначені властивості відображаються у структурних закономірностях, особливостях інтонаційної драматургії твору, визначаючи специфіку розгортання вокальної партії. Драматургічна особливість моноопери обумовлює спрямованість виконавської концепції, де ключовими стають чинник поліперсонажності, часові параметри, вибір образної драматургії, що визначають вокальне та сценічне рішення. Це продемонстровано у проведеному порівняльному аналізі двох інтерпретацій Elle: Д. Дюваль та В. Жанс.