Нові надходження

• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Концерт для гітари з оркестром М. Арнольда : жанрово-стильові виміри

  Шнирьова, Анастасія

  (2025, Волинський національний університет ім. Лесі Українки)

  Показати більше

  Розквіт гітарного мистецтва Великої Британії припадає на другу половину ХХ століття. Цей період відзначився появою цілої низки сольних та концертно-симфонічних творів для гітари, що стало композиторською відповіддю на запит виконавців у зв’язку із стрімким поширенням в академічній концертній практиці даного напрямку. В статті розглянуто Концерт для гітари з оркестром op. 67 (1959) М. Арнольда – першого в історії англійської музики твору цього жанру. Завдяки яскравості музичного тематизму, неокласичної манери письма, синтезу англійського фольклору та джазу, оригінальній оркестровці, яка дозволяє демонструвати природнє звучання інструмента, даний опус заслуговує на увагу українських дослідників з метою подальшого аналітичного опрацювання композиторського доробку М. Арнольда та введення його до сучасної вітчизняної гітаристики. Мета статті – виявлення специфіки жанру в Концерті для гітари з оркестром ор. 67 М. Арнольда. Методологія. У дослідженні використано комплекс таких методів: біографічний, направлений на розкриття та систематизацію основних фактів творчого життя композитора; жанрово-стильовий, який визначає специфічні ознаки жанру концерту для гітари в творі М. Арнольда; структурно-композиційний, спрямований на висвітлення особливостей формотворчого процесу в розглянутому творі; інтерпретаційний, пов’язаний із аналізом Концерту з точки зору виконавських засад. Наукова новизна полягає у першому аналітичному опрацюванні Концерту ор. 67 для гітари з оркестром М. Арнольда у вітчизняній науково-дослідницькій практиці. Висновки. У процесі дослідження визначено, що М. Арнольд став першим серед британських композиторів, хто, звернувшись до гітарного концерту, відмовився від традиційних для цієї сфери музичних кліше. Закцентовано увагу на використанні автором англійського народного мелосу, що став альтернативою іспанському – традиційній основі гітарної музики академічного спрямування; на залученні джазової стилістики, що набула своєї популярності у творчості сучасників композитора. Гармонічне поєднання різнорідних елементів, як музичних кодів минулого та сучасного, визначає оригінальний стиль розглядуваного твору.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Джаз-ф'южн у творчості Кенні Гаррета

  Сидоренко, Михайло

  (2025, Волинський національний університет ім. Лесі Українки)

  Показати більше

  Стаття розкриває особливості джаз-ф’южну у творчості Кенні Гарретта. Мета статті є системний опис специфіки джаз-ф’южну у творчості Кенні Гарретта, простеження еволюції ритміко-фактурних рішень від досвіду роботи в ансамблі Майлза Девіса до власних альбомів. Методологія: застосовано поєднання історико-аналітичного підходу (біографічні віхи та контексти), структурно-стилістичного аналізу (пульсація, фактура, тематизм, роль басово-ударної пари та клавішно-перкусійного шару), рецептивного аналізу концертних і студійних реалізацій (поєднання «довгих хвиль» живого звучання з компактними студійними трековими формами), а також порівняльну інтерпретацію ключових альбомів і ансамблевих практик на тлі описів ф’южн-естетики в науковій літературі. Наукова новизна полягає в уточненні механіки ф’южн-мислення Гарретта як стійкої моделі формотворення, яка включає в себе тривалий вамп/остінато зі стабільним грувом; рифово-варіантну організацію матеріалу за принципом «риф – варіант – градація»; пріоритет мікроритмічних зсувів і зміни фактурної щільності над частими гармонічними поворотами; багатошарова взаємодія баса, ударних і синтезаторів; модальні імпровізаційні «арки» альтового саксофона як провідний формотворчий чинник. Показано, як афро-карибські моделі клейву та міські пульсації двотисячних інтегруються у поетику без втрати складності фразування. Висновки: ф’южн у Кенні Гарретта функціонує як спосіб структурної організації музичного часу й фактури. Досвід ансамблю Майлза Девіса закріпив параметри тривалих часових відтинків, стабільного бекбіту та нашарованої фактури; у сольній творчості ці принципи набувають різних звукових конфігурацій – від акустичної моделі «Songbook» до електрифікованих і «танцювально» спрямованих «Happy People» та «Do Your Dance!» і далі до інтегративної роботи з «пам’яттю пульсацій» у «Sounds from the Ancestors». Запропонована аналітична рамка пояснює впізнаваність авторського стилю.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Вплив творчості Артуро Сандоваля на джазових музикантів кінця ХХ - початку ХХІ століття

  Дмитриченков, Артем

  (2025, Волинський національний університет ім. Лесі Українки)

  Показати більше

  Стаття аналізує напрями впливу Артуро Сандоваля на виконавські практики джазових музикантів кінця ХХ – початку ХХІ століття. Мета роботи – визначити напрями впливу творчості Артуро Сандоваля на джазових музикантів кінця ХХ – початку ХХІ століть і показати, як його техніка, ритмічне мислення та педагогічні практики змінили виконавські стандарти, репертуар і навчальні підходи. Методологія: застосовано поєднання історико-музикологічного опису, порівняльного стилістичного аналізу й рецептивного підходу. Наукова новизна полягає в уточненні таких стійких механізми впливу: технічний зсув у трубній грі, де стабільна робота в екстремальних регістрах, артикуляційна точність і витривалість закріпилися як нова професійна норма; ритмічне оновлення, коли клейв та тумбао стали формотворчою основою імпровізації у некубинських складах; педагогічна екосистема, що через публічні майстер-класи та інституційні зрушення збалансувала академічні та імпровізаційні компетенції. Висновки: вплив Сандоваля вийшов за межі індивідуальної віртуозності. Механіка цього впливу проявляється у стандартизації складних трубних прийомів, у переосмисленні ролі афро-кубинського коду як формотворчого чинника мови джазу, а також у зміні педагогічних пріоритетів, що тепер заохочують універсальність як норму. Інституційна легітимація латин-джазу та його присутність у програмах провідних центрів створили рамку, в якій модель Сандоваля з приватної віртуозності перетворилася на спільний професійний еталон. Його модель піднесла технічну планку джазової труби, нормалізувала афро-кубинський метроритм у мейнстримі й переорієнтувала освітні практики на універсальність. Отримані результати окреслюють цілісну рамку для подальших досліджень рецепції латиноамериканських впливів у глобальному джазі та для оновлення навчальних програм у вищій музичній освіті.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Екуменічний простір хорової музики : військовий досвід сучасної композиторської творчості

  Мигаль, Софія

  (2025, Волинський національний університет ім. Лесі Українки)

  Показати більше

  У статті представлений перший досвід музикознавчого аналізу та осмислення міжконфесійних композицій сучасних митців, що підкреслює наукову новизну та актуальність обраної тематики. Особливий фокус роботи було спрямовано на композиторські реакції на жахливі події сьогодення у творах Ірини Алексійчук «Stabat Mater» та Бенедикта Шіхана «Ukrainian War Requiem», що пронизані військово-меморіальною ідеєю. Метою роботи є виявлення жанрово-семантичних трансформацій реквієму й кантати в сакральній музиці ХХІ століття крізь призму військового досвіду. Методологія дослідження базується на інтегрованому підході, що передбачає син- тез жанрово-стильового, аналітичного, транскультурного, духовно-семантичного та інтонаційно-драматур- гічного методів. Особливого місця у статті посідає український контекст, у якому сакральні твори набувають значення музичних пам’ятників жертвам війни та символів незламності національного духу. На матеріалі кан- тати І. Алексійчук «Stabat Mater» проаналізовано художні засоби втілення образу Матері (символу особистісної та національної скорботи), розкрито драматургію циклу, принципи формотворення, роль лейтмотиву, темброву символіку та жанрово-інтонаційні особливості, що формують траєкторію від ламентозного переживання до філософського просвітлення. Здійснено огляд «Ukrainian War Requiem» Б. Шіхана – екуменічного меморіального циклу, що побудований на синтезі православних, латинських та україномовних текстів. У висновках підведе- ні пудсумки розвідки. Доведено, що «Stabat Mater» І. Алексійчук постає інтимною молитвою за жертв війни та художньою проєкцією Матері-Батьківщини, котра оплакує своїх синів. Виявлено, що полілінгвізм «Ukrainian War Requiem», звернення до обрядовості панахиди, поєднання різних культурних традицій формують універ- сальну мову солідарності й миру, котрі рель’єфно трактовані американським композитором задля підтримки українського народу. Підкреслено, що новостворені хорові композиції a`cappella створюють нову естетику мис- тецтва воєнного часу та стають важливим інструментом транскордонної культурної дипломатії, музичного осмислення трагедійної реальності, репрезентуючи трансформацію статичної скорботи у динамічний процес духовного супротиву та молитви, задля віднайдення душевної рівноваги

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Образ солістки-акторки в народно-вокальному мистецтві : вокал, жест, драматургія

  Коваль, Наталія

  (2025, Волинський національний університет ім. Лесі Українки)

  Показати більше

  У статті здійснено музикознавче осмислення образу солістки-акторки в народно-вокальному мистецтві як складного синтетичного художнього феномена, що формується у взаємодії вокально-інтонаційної, жестово- тілесної та драматургічної складових виконавського процесу. Метою дослідження є виявлення специфіки формування сценічного образу солістки народного співу в умовах сучасного концертно-сценічного простору, де традиційна народна пісня функціонує не лише як фольклорний зразок, а як драматургічно організований художній твір. Методологічну основу роботи становлять виконавсько-аналітичний, інтонаційно-стильовий та структурно-драматургічний підходи, а також елементи фольклористичного аналізу й міждисциплінарні положення теорії «втіленого голосу», що дозволяють розглядати народний сольний спів як цілісну сценічну дію. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналізі образу солістки-акторки саме в контексті народно-вокального мистецтва, де жест і тілесність обґрунтовуються як повноцінні семантичні компоненти виконавського процесу, а драматургія трактується як внутрішньо зумовлений психологічний механізм сценічної інтерпретації. У результаті дослідження встановлено, що вокальна інтонація формує емоційно-смислове ядро образу, жестово-тілесна виразність забезпечує його сценічну переконливість, а драматургічне мислення надає виконанню внутрішньої логіки та художньої завершеності. Доведено, що народне сольне виконання в сучасному сценічному просторі ґрунтується не стільки на зовнішній театралізації, скільки на глибокому внутрішньому проживанні пісенного образу, що забезпечує емоційну достовірність і художню переконливість виконання та актуалізує народно-вокальне мистецтво в сучасному культурному контексті.

  Показати більше