KhNUAR :: Головна

Kharkiv I. P. Kotlyarevsky National University of Arts

KhNUAR — Kharkiv National University of Arts Repository

Вітаємо!

Ласкаво просимо до Електронного архіву Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського!

Репозитарій (KhNUAR) наповнюється науковими та навчально-методичними матеріалами, роботами здобувачів вищої освіти (за умови наявності рецензії наукового керівника).

Розміщуйте свої публікації та відкриті освітні ресурси (OER) у репозитарії KhNUAR, сприяйте підвищенню рейтингу університету.

Ознайомтесь з положенням про репозитарій.

Кількість документів у репозитарії:1523

Розділи

Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.

Зараз показуємо 1 - 6 з 6

Довідкові видання 3
Навчально-методичні видання 203
Наукова періодика 99
Наукові роботи 770
Роботи здобувачів вищої освіти 419
Історія університету (біографічні нариси) 29
У фонді зберігаються видання науковців університету

Нові надходження

Протестантський хорал у духовній хоровій творчості Ф. Мендельсона-Бартольді : типологія та специфіка функціонування
(Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського, 2026) Александрова, Оксана Олександрівна; Чикалова, Ольга Юріївна
Музичний стиль Ф. Мендельсона-Бартольді позначений широким залученням протестантських хоралів як у вокальних, так і в інструментальних жанрах, але найбільш показовою в цьому відношенні є духовна хорова музика. Це актуалізує мету нашої статті, присвяченої вивченню протестантських хоралів у вищезазначеній царині творчості композитора крізь призму його релігійного світогляду. У пропонованій розвідці вперше досліджено специфіку функціонування хоралу в межах різних духовних хорових жанрів, представлених у Ф. Мендельсона, а також розроблено типологію хоральних зразків у хоровій творчості композитора, що становить наукову новизну дослідження. У висновках зазначено, що в духовній хоровій творчості Ф. Мендельсона хоральні зразки можуть бути типологізовані за формою звернення до протестантської хоральної традиції, а також за виконавським складом та фактурним викладом, виконуючи інтегративну функцію, об’єднуючи твори, позначені приналежністю до різних жанрів та різних музично-літургійних традицій. Це свідчить про важливу роль лютеранської віри в релігійному світосприйнятті композитора, у якому в цілому простежуються риси релігійної толерантності і плюралізму.
Традиції барокових жанрів в сучасній інтерпретації українських композиторів (на прикладі скрипкового репертуару)
(Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, 2026) Александрова, Оксана Олександрівна; Мельник, Алла Олексіївна
Актуальність дослідження визначається потребою осмислення специфіки сучасної інтерпретації традицій барокових жанрів українськими композиторам. В статті представлено типи використання жанрових моделей у творах для скрипки. Виокремлено два основні вектори: стилізація та вільне використання моделей жанру з опорою на генетичні та семантичні ознаки. Використано наступні методи: метод історичної поетики; крос-культурний; компаративний; оціночно-узагальнювальний. Комплексне використання зазначених методів дозволило розкрити як теоретичні засади жанрових моделей, так і практичні аспекти їхнього втілення у композиторській творчості на сучасному етапі. Виявлено механізми збереження «жанрової пам’яті» чакони в умовах повної відмови від тональної системи, де роль остинатного фундаменту переходить від гармонічної послідовності до інтервальних, темброво-фактурних та ритмічних комплексів. Відзначено, що відродження барокових жанрів у сучасному скрипковому репертуарі є репрезентативною творчою тенденцією, що сприяє розвитку виражальних можливостей інструмента. Доводиться актуальність методу стилізації у композиторській творчості ХХ століття. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному теоретико-аналітичному осмисленні барокових жанрів в новітньому скрипковому репертуарі. У висновках підкреслюється, що традиції барокових жанрів проявляються в стилізації або у використанні окремих ознак їх моделей у контексті сучасної музичної мови і технік письма (мінімалізму та авангардного експресіонізму). Для українського музичного мистецтва звернення до чакони є актом актуалізації зв’язків із європейським культурним простором. Творчість українських композиторів демонструє, що барокова модель здатна органічно вбирати радикальні авангардні інновації, підтверджуючи безперервність розвитку академічних жанрів. Традиції барокових жанрів в сучасному композиторському прочитанні полягають у поєднанні інтелектуальної барокової традиції з радикальним авангардним пошуком, що підтверджує включеність української академічної музики у загальноєвропейський контекст.
Музика у Харківському державному академічному театрі ляльок імені В. А. Афанасьєва : історіографічний та феноменологічний аспекти
(Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 2022) Палачова, Катерина
Актуальність теми зумовлена відсутністю в сучасному музикознавстві спеціальних наукових досліджень, присвячених музиці у театрі ляльок, та розкривається через затребуваність дослідження й увиразнення ролі музики, що становить невід’ємну складову лялькової вистави як художньої цілісності. Метою наукової статті є виявлення специфіки функціонування музики у виставах Харківського державного академічного театру ляльок імені В. А. Афанасьєва в історичному дискурсі; в тому числі – на конкретному прикладі виявити роль музики у новітній постановці театру. Методологія дослідження заснована на поєднанні історичного, структурно-функціонального, семантичного, жанрово-стилістичного, системного підходів. Вперше у науковій практиці здійснено історичний огляд репертуару Харківського театру ляльок саме з точки зору функціонування музики у його виставах. Виявлено, що від початку своєї історії театр був і є носієм традицій співпраці режисерів із композиторами Харківської школи, і, водночас, – платформою для творчих пошуків та експериментів, які вивели театр на новий рівень на початку ХХІ століття. Новітній період історії театру (з 2007 року до сьогодення) пов’язаний з виставами головної режисерки Оксани Дмітрієвої і відзначений принциповим підходом до процесу музичного оформлення вистави: музика постає невід’ємною вагомою складовою загальносценічного дійства та носієм семантичних кодів до осмислення художньої ідеї вистави. На прикладі аналізу музичного рішення новітньої постановки Харківського театру ляльок визначено ті ключові компоненти, які формують звуковий образ вистави: це система музичних характеристик персонажів, вибір музичних тембрів як носіїв певної семантики, звуки-шуми, які виконують звукозображальну функцію. Досвід функціонування музики у виставах у Харківському театрі ляльок засвідчує роль композитора, який є повноправним учасником постановочного процесу разом із режисером і художником.
Виміри творчої діяльності композитора : досвід моделювання
(Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 2023) Палачова, Катерина
Метою дослідження є моделювання вимірів творчої діяльності композитора в українській музичній культурі ХХІ століття. Актуальність теми дослідження зумовлена потребою наукового осмислення новітніх культуротворчих процесів ХХІ століття у їх багатовимірності. Наукова новизна. Вперше у науковій практиці здійснено моделювання вимірів творчої діяльності композитора на матеріалі композиторської творчості ХХІ століття відповідно до форм комунікації, яка здійснюється у тій чи іншій креативній діяльності митця. Висновки. У культурному просторі ХХІ століття постать композитора реалізує свою творчу діяльність у декількох вимірах. Визначальним критерієм, який уможливлює моделювання вимірів творчої діяльності, є форма комунікації. Одноосібна творча діяльність композитора передбачає автокомунікацію, тобто зосередженість митця на власному внутрішньому креативному процесі. У творчій діяльності композитора в межах творчого об’єднання здійснюється комунікація між усіма його рівноправними учасниками. Творча діяльність композитора у вищому навчальному закладі мистецького спрямування передбачає комунікацію, яка пов’язана не лише з композиторською творчістю, але й педагогічною діяльністю. У вимірі творчої роботи композитора в театрі та кіно музика є одним із компонентів загального дійства, тому композиторська творчість підпорядкована режисерському задуму, а комунікація відбувається між усіма учасниками постановочного процесу. Найбільш складеним і варіативним виміром композиторської творчості вбачається творча діяльність в експериментальних творчих проєктах, де комунікація в залежності від концепції конкретного проєкту може набувати різноманітних форм. Змодельовані нами виміри діяльності композитора можуть бути поєднані у творчості одного митця, а отже утворюють цілісну систему творчої діяльності в контексті часопростору новітньої музичної культури.
Досвід співпраці режисера і композитора в сучасному українському театрі (на прикладі музики до новітніх вистав Оксани Дмітрієвої)
(Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 2025) Палачова, Катерина
Мета дослідження полягає в осмисленні та систематизації досвіду творчої взаємодії режисера і композитора в українському театральному мистецтві ХХІ століття на прикладі новітніх вистав Оксани Дмітрієвої (2024–2025 роки), виявленні принципів спільної розробки музичної концепції вистави, а також визначенні ролі композитора як суб’єкта створення звукової драматургії, що бере безпосередню участь у формуванні аудіального образу вистави. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні комплексного мистецтвознавчого підходу. Системний метод дозволив розглянути музичне рішення як цілісний компонент театрального синтезу; типологічний метод використано для класифікації прийомів роботи зі звуком; метод семантичного аналізу застосовано для розкриття змістовного наповнення лейтмотивів та цитат. Особливе місце у роботі посідає метод наукової саморефлексії, що дозволив проаналізувати досвід співпраці з режисером «ізсередини» творчого процесу та обґрунтувати логіку вибору конкретних композиторських стратегій. Важливе місце також належить методу структурно-функціонального аналізу, що допоміг визначити роль авторського музичного внеску в архітектоніку досліджуваних вистав. Наукова новизна дослідження полягає у першій в українському мистецтвознавстві спробі теоретичного осмислення досвіду співпраці режисера та композитора як цілісної творчої стратегії в контексті сучасного театрального процесу (2024–2025 роки). Висновки. У результаті дослідження систематизовано моделі взаємодії режисера та композитора, де останній постає активним учасником створення художньої цілісності вистави. Виявлено, що роль композитора полягає не лише в звуковому оформленні сценічної дії, а й у розробці глибинних семантичних пластів вистави. Виокремлено основні підходи до організації аудіального простору: від побудови імерсивного «звукового ландшафту» до використання лейтмотивної системи. Доведено, що системна співпраця, заснована на концептуальній єдності, дозволяє створювати багатошарові музично-сценічні структури, які стають інструментом осмислення актуальних тем ідентичності, пам’яті та особистого досвіду.