Нові надходження

• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Suite for two violins and piano op. 71 Моріца Мошковського як приклад жанрової трансформації

  (Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 2025) Міц, Оксана; Купріяненко, Емма

  Показати більше

  У статі розглянуто Сюїту для двох скрипок та фортепіано ор.71 Моріца Мошковського, як приклад жанрової трансформації камерно-ансамблевої жанрової форми XIX століття. Особливу увагу приділено аналізу інструментального складу, фактурній організації та стилістичним особливостям твору. Мета дослідження полягає у виявленні особливостей композиційної структури та стильових властивостей, що свідчать про активні процеси жанрової дифузії, унаслідок яких народжується нова концепція камерного симфонізму – як синтез камерної взаємодії та концертної віртуозності. Методологічну базу дослідження передбачає: аналітичний метод – для розкриття особливостей музичної мови твору, структури його частин, фактурних та тематичних процесів; порівняльно-історичний – для виявлення зв’язків між Сюїтою М. Мошковського та аналогічними зразками камерної музики Й. С. Баха, Ф. Мендельсона, К. Сен-Санса, що дозволяє простежити історичну динаміку жанрової трансформації; стильовий аналіз – для визначення індивідуальних рис композиторського письма М. Мошковського; інтерпретаційно-виконавський підхід – з метою виявлення взаємодії інструментальних партій і концертних тенденцій у межах камерного ансамблю. Наукова новизна роботи полягає у спробі вперше розглянути Сюїту для двох скрипок і фортепіано не лише як приклад ансамблевого мистецтва, а як зразок еволюції та нового «обличчя» жанру. Висновки. Визначено, що нетиповий для традиційного фортепіанного тріо склад – дві скрипки та фортепіано – зумовлює своєрідну темброву й фактурну структуру, яка наближає твір до концертного жанру. У процесі аналізу виявлено, що завдяки поєднанню сольності, дуетності й тріадності у творі народилась нова модель камерного симфонізму.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Піаніст і його інструмент (на прикладі творчості Олександра Таро)

  (Харківська державна академія культури, 2021) Воскобойніков, Я. В.

  Показати більше

  Рояль є «медіатором використання», через який виконавець відтворює звукову конструкцію музичного твору, яка виникає в його уяві. Кожне виконання — це відкриття тембральних і технічних характеристик інструмента, через спектр почуттів: слух, дотик, зір, біль та ін. У ХІХ ст. Ф. Шопен і Ф. Ліст відкривали звукові можливості роялів «Pleyel» і «Erard», нині відомий французький піаніст О. Таро презентує звукові спектри роялів «Steinway & Sons» і «Yamaha» у більш ніж сорока альбомах музики різних епох. У дискографії виконавця з 2001 по 2019 рр. була представлена творчість Й. С. Баха, Ж.-Ф. Рамо, Ф. Куперена, Л. Бетховена, Ф. Шопена і С. Рахманінова на роялі «Steinway & Sons», творчість Д. Скарлатті, Ж.-Н.-П. Руайє, Дж. Гершвіна і Г. Малера на роялі фірми «Yamaha», офіційним представником якої О. Таро є сьогодні. Сучасний медіапростір стає полем для творчої діяльності митця-«амбасадора» — представника і випробувача роялів конкретної фірми, яким може стати досвідчений, фаховий виконавець, здатний розкрити тембральні можливості музичного інструмента на конкретному репертуарі.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Прелюдія "Післяполуденний відпочинок фавна" К. Дебюссі "по білому і чорному"

  (Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 2022) Воскобойніков, Яків

  Показати більше

  Створення фортепіанної транскрипції оркестрового твору не обходиться без певної модифікації фактури першоджерела, адже буквальне спрощення симфонічної партитури до клавірного викладу сприймається як збіднений «відбиток» первинного музичного матеріалу, мало придатний для концертного виконання. Творчість К. Дебюссі охоплює як оркестрове, так і фортепіанне коло творів, досвід написання яких, представляє композитора як майстра звукового колориту, що створюється тембрами і симфонічного оркестру, і фортепіано. Прелюдія «Післяполудневий відпочинок фавна» К. Дебюссі є таким багатогранним твором, музичні образи якого можуть бути відтворені у рояльному звучанні у такій якості, котра властива концертному фортепіанному опусу, що не поступається у художній переконливості оригіналу. Аналіз різних транскрипцій твору К. Дебюссі розкрив перспективи для пошуку нових суто фортепіанних фактурних рішень. У цьому сенсі заслуговує на увагу досвід французького піаніста Олександра Таро, який використовує формули романтичного піанізму для фортепіанного відтворення оркестрових прийомів гри та фактури. Метою роботи є розкриття можливостей звучання Прелюдії «Післяполудневого відпочинку фавна» у виконанні на роялі, виявлення сучасних фактурних і тембрових рішень перетворення оркестрової фактури у самостійний піаністичний текст. Методологія дослідження базується на методах музичної компаративістики та органології у її фортепіанному відгалуженні, а також на залученні музично-історичного, текстологічного та аналітичного підходів. Наукова новизна. Вперше розглядаються фортепіанні транскрипції Прелюдії «Післяполудневого відпочинку фавна» К. Дебюссі у ракурсі перетворення оркестрової партитури композитора на віртуозний концертний фортепіанний твір. Зокрема, охарактеризована специфіка фортепіанної транскрипції сучасного французького піаніста Олександра Таро як приклад суто піаністичної модифікації фактури оркестрового твору. Висновки. Трансформація оркестрового твору К. Дебюссі у концертний фортепіанний твір відбувається через пошук таких піаністичних фактурних рішень, які здатні надати оркестровим тембрам фортепіанний образно-звуковий еквівалент. Створення самостійної концертної фортепіанної транскрипції Прелюдії «Післяполудневого відпочинку фавна» К. Дебюссі відбувається на базі традицій романтичного піанізму.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Темброобраз альта в П’ятому струнному квартеті В. Бібіка в контексті концепції «останнього твору»

  (Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського, 2022) Пашковська, Маргарита Олександрівна

  Показати більше

  Стаття присвячена дослідженню темброобразу альта у П’ятому струнному квартеті В. Бібіка в контексті його пізнього («останнього») творчого періоду. Визначено, що пізній стиль композитора має консолідуючий характер і поєднує ключові риси його музичного мислення — філософічність, поліфонічність і медитативність. Проаналізовано особливу роль альта, який виступає як носій глибокої семантики та виконує як ансамблеву, так і солюючу функцію. Доведено, що через розширення виконавських можливостей інструмента композитор значно поглиблює його образно-семантичний потенціал. The article explores the timbre-image of the viola in Valentyn Bibik’s Fifth String Quartet within the context of his late (“final”) creative period. It is established that the composer’s late style has a consolidating character, combining key features of his musical thinking such as philosophical depth, polyphony, and meditative dramaturgy. The study analyzes the special role of the viola, which functions both as an ensemble instrument and a solo voice carrying profound semantic meaning. It is demonstrated that by expanding the instrument’s technical and expressive capabilities, the composer significantly deepens its semantic and expressive potential.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Особливості інтерпретації "Бергамаської сюїти" К. Дебюссі у виконавських концепціях З. Кочіша, С. Буніна та С. Ріхтера

  (Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2022) Сирятська, Тетяна

  Показати більше

  У статті розглядається вплив артистичного темпераменту на специфіку інтерпретації «Бергамаської сюїти» К. Дебюссі. Порівняльний аналіз його інтерпретації представниками трьох виконавських типів – віртуозного, емоційного та раціоналістичного. Всебічне цілісне дослідження музичного твору в усіх його аспектах – шлях, який повинен пройти будь-який артист. Розуміння глибини і багатства світогляду композитора і творчого світу, особливостей епохи і музичного стилю композитора – завдання виняткової складності та важливості для піаніста. «Бергамаська сюїта» К. Дебюссі вперше досліджується з точки зору інтерпретації. У «Бергамській сюїті» С. Дебюссі (назва вказує на зв’язок зі світом давньоіталійського мистецтва), виданій у 1905 році паризьким видавництвом Fromont, К. Дебюссі звертається до танцювальної старовини, химерно поєднуючи її з витонченістю сучасності. Поряд з жанровими мініатюрами в дусі клавесинної музики 18 століття (Прелюдія, Менует, Пасп’є) вперше з’являється меланхолійний ніжний нічний пейзаж «Місячне світло» (третя частина сюїти) – один із перших експериментів імпресіоністичного звукового живопису Клода Дебюссі. Викладені в статті матеріали можуть бути реально корисними виконавцям-інструменталістам різних спеціальностей у концертній діяльності, а також вчителям музики в процесі академічної підготовки майбутніх фахівців. Робота може бути корисною для викладачів, виконавців та студентів, які виконують і вивчають фортепіанні сюїти К.Дебюссі, що використовуються в навчальних курсах з історії та теорії фортепіанного мистецтва та методики навчання грі на фортепіано. Результати дослідження також можуть знайти застосування в роботі над виконанням інтерпретації; у підборі художньо виправданих виконавських засобів і прийомів; подолання технічних труднощів; у педагогічній практиці, а також у читанні курсів історії та методики сценічного мистецтва. Слід підкреслити, що незважаючи на всі відмінності в інтерпретації цього твору, зазначені піаністи дуже тонко і глибоко відчувають і втілюють стиль музики. Адже кожна виконавська техніка, будь-який виразний засіб знаходять своє виправдання в самій музиці, у внутрішніх законах цих творів. Саме на це і був спрямований аналіз виступів.

  Показати більше