Нові надходження

• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Комплексний підхід до репетиційного процесу : подолання розриву між вокальною, акторською та хореографічною підготовкою

  Федцова, Людмила Іванівна

  ;

  Розін, Владислав Мойсейович

  ;

  Андріївська, Тетяна Сергіївна

  (2025, Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв)

  Показати більше

  Метою статті є теоретичне обґрунтування та практичне висвітлення необхідності впровадження комплексного підходу до репетиційного процесу в системі мистецької освіти й професійної підготовки виконавців. Методологічною основою дослідження виступає системний підхід до вивчення процесу підготовки універсального виконавця в умовах мистецької освіти. Робота спирається на міждисциплінарний аналіз педагогічних, методичних і перформативних принципів, які забезпечують цілісне поєднання хореографії, вокалу та акторської дії в межах репетиційної практики. Використано елементи порівняльного аналізу сучасних методичних підходів та спостереження за практикою інтегрованого навчання. Наукова новизна дослідження полягає в концептуалізації репетиційного процесу як синтетичного педагогічного середовища, що функціонує на основі міждисциплінарної взаємодії та провадження елементів перформативного мистецтва. Уперше запропонована модель інтегрованої підготовки виконавця, у якій хореографічні, вокальні та акторські елементи розглянуто як нерозривно пов’язані компоненти єдиного перформативного процесу. Такий підхід сприяє формуванню цілісного сценічного мислення та розвитку виконавської автономії. Висновки. У сучасному освітньому просторі підготовка універсального виконавця потребує переосмислення традиційних моделей виконання. В умовах синтетичних сценічних жанрів, де тілесне, голосове й емоційне функціонують як єдиний художній жест, окреме вивчення вокалу, хореографії та акторської майстерності втрачає ефективність. Запропонований комплексний підхід до репетиційної практики дозволяє гармонійно інтегрувати ці компоненти в межах однієї педагогічної системи. Він базується на спільному плануванні викладачів, змішаних репетиціях, імпровізаційних методах та правах, спрямованих на розвиток сценічного мислення й виконавської свободи. Особливої значущості набуває перформативна практика як інструмент формування цілісного сценічного висловлення, у якому тіло, голос і внутрішня дія співіснують як взаємопов’язані аспекти єдиного художнього процесу. Такий підхід не лише сприяє професійному розвитку, але й активізує внутрішню мотивацію до самореалізації, що є ключовим чинником у становленні сучасного артиста. Отже, комплексна репетиційна система може розглядатися не лише як ефективний методичний інструмент, а і як перспективна педагогічна стратегія, здатна забезпечити підготовку гнучкого, креативного та мислячого виконавця, який відповідає викликам і вимогам сценічного мистецтва ХХІ століття.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Професійні практики піаніста-концертмейстера у прифронтовому місті під час російсько-української війни та COVID-19 пандемії

  Батаєва, Катерина Вікторівна

  ;

  Батаєва, Ольга Вікторівна

  (2025, Комунальний заклад вищої освіти «Академія культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради)

  Показати більше

  У статті досліджено специфіку професійної діяльності піаніста-концертмейстера в українських закладах вищої музичної освіти у прифронтових містах під час російсько-української війни та COVID-19 пандемії, яка пов’язана з пролонгованим онлайн-навчанням та небезпечними умовами праці внаслідок загроз обстрілів. Виявлено специфіку дистанційної роботи піаніста-концертмейстера та представлено концепт «зручної фонограми».

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  C. Debussy's vocal and choral music from the aspect of artistic dialogue with the traditions of ancient musical art

  Batovska, Olena

  ;

  Grebenyuk, Natalya

  ;

  Samoilenko, Oleksandra

  (2022, Karabuk University)

  Показати більше

  The article deals with the study of the cycle Trois Chansons de Charles d'Orléans by Claude Debussy. The innovation and genre diversity of C. Debussy's musical heritage requires a thorough study in various aspects, from historical one to genre and style. Among the least studied problems of French musical art in the early twentieth century is the question of the phenomenon of dialogue of musical traditions in C. Debussy’s choral work. This determines the relevance of the article. The aim of the research is to comprehend Claude Debussy’s creative search in the genre of choral music a cappella in retrospective and perspective senses on the example of a cappella choral work Trois Chansons de Charles d'Orléans. The choral genre a cappella in C. Debussy’s work is presented only in the cycle “Trois Chansons de Charles d'Orléans”. It was created in 1908, during the heyday of the composer's creative talent. The synthesis of ancient French pieces with the a cappella choral genre speaks for itself about the connection of these songs with the traditions of the popular vocal and choral genre chanson.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Актуальність інтерпретацій старовинної музики в сучасному культурному просторі (сторінками журналу "Early Music")

  Коденко, Ірина Іванівна

  (2024, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка)

  Показати більше

  Стаття присвячена сучасним проблемам виконання барокової музики, представленим крізь призму сприйняття авторитетних фахівців. У процесі вивчення іноземної періодики (насамперед матеріалів, що публікуються журналом “Early Music”) виявлено шляхи формування та розвитку історично орієнтованого виконавства в Європі другої половини ХХ – початку XXI століття. Зазначена сфера виконавства як об’єкт наукової рефлексії спирається на відповідні норми художньої поетики, притаманні епосі Бароко. Достовірне відтворення стилістики барокових творів, переконлива інтерпретація старовинної музики пов’язані із глибоким вивченням численних трактатів і посібників, що належать до цього періоду, відновленням автентичного інструментарію, осягненням особливостей музичної мови та детальним аналізом конкретних творів. Автором статті обґрунтовується доцільність подальшого розвитку та популяризації виконавського історизму й автентизму, як значної складової частини сучасного звукового середовища та культурного ландшафту. Журнал “Early Music” оцінюється дослідницею як поле продуктивного діалогу, що сприяє актуалізації старовинної музики в музичній культурі наших днів: ідеться про специфіку сприйняття слухачів («тут і зараз»), про вибір оптимальних рішень у виконавській інтерпретації музичних творів минулих епох тощо. У сучасному виконавстві музикознавства дедалі частіше постає питання відповідності оригіналу виконавських інтерпретацій, створених і виконуваних у різні епохи й історичні періоди представниками різних національних шкіл. На цій основі виникло ще наприкінці минулого століття й інтенсивно розвивається в сучасному світі автентичне виконавство – історично інформована практика у відтворенні старовинної музики. У руслі цієї проблематики і перебуває стаття. Стаття присвячена одному із ключових питань сучасного музичного виконавства. У науково-дослідному плані стаття спрямована на конкретизацію положень теорії автентичного виконавства в його різних стильових утіленнях. Музична культура цього періоду спиралася на античні вчення, які протягом століть несли моральні й естетичні ідеали. Як центральний об’єкт досліджуваної проблеми обрано питання актуальності інтерпретації старовинної музики в сучасному культурному просторі. Вивчаючи епоху Бароко, ми поринаємо в цей яскравий, невичерпний, піднесений час. Перспектива теми статті полягає в поглибленому та різнобічному вивченні історично орієнтованого виконавства, діяльності сучасних ансамблів і виконавців старовинної музики, що забезпечують втрачений «зв’язок часів» і ведуть до справжнього історизму в освоєнні музичної спадщини минулих епох, зокрема й епохи Бароко. Наукова новизна одержаних результатів пов’язана з введенням у науковий обіг не досить досліджених у мистецтвознавстві джерел, присвячених старовинній музиці та способам її виконання. Можливості історично орієнтованого виконавства воістину невичерпні, сама же сфера його досліджень тільки збільшується. Оскільки питання щодо вивчення старовинної музики актуальне і зараз, то сучасні дослідники також продовжують вивчати тонкощі виконавства (акустика, темп, динаміка, інструментарій, орнаментика), а також вивчають праці попередників. Розглянуто основні аспекти музикознавчої думки у сфері історичного виконавства, а також визначені етапи розвитку історично орієнтованого виконавства. У результаті вивчення історичного виконавства як тенденції музичного мистецтва останньої третини ХХ – початку ХХІ століття постає цілісна система, на основі якої формуються виконавські принципи, відтворюються головні ознаки історичної інтерпретації старовинної автентичної музики, досліджуються й узагальнюються основні праці та концепції даного напряму. Немає конкретних універсальних музичних рішень, тому треба зауважити, що до кожної конкретної епохи, інструмента, композиції має бути особливий індивідуальний підхід, зумовлений історичним виконавством. Зазначені тенденції, на нашу думку, знаходять повномасштабне втілення у професійних дискусіях, які відбуваються на сторінках журналу “Early Music”.

  Показати більше
• Вантажиться...

  Тип елементу:Документ,

  Робота над голосом у класі бандури : методичні орієнтири для викладача

  Коваль, Наталія Іванівна

  (2025, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка)

  Показати більше

  У статті розглянуто методичні орієнтири для викладачів, які здійснюють підготовку студентів-бандуристів у класі бандури з акцентом на розвиток вокальних навичок. Бандурне мистецтво розглядається як синкретичний феномен української культури, де спів і гра на інструменті становлять нерозривну єдність, що формує особливий художній простір виконавства. Відзначається, що саме вокальна складова є визначальною для виразності та змістовності бандурного звучання, оскільки через інтонацію, дикцію та темброві особливості голосу реалізується ідейний та емоційний зміст твору. Авторка підкреслює, що методика роботи з голосом бандуристів має поєднувати природні засади народного співу (простота звукоутворення, інтонаційна близькість до мовлення, декламаційність, щирість подачі) з академічними принципами вокальної школи (дихальна опора, робота резонаторів, розвиток діапазону, формування тембрової врівноваженості та інтонаційної точності).Дослідницею виокремлено основні завдання викладача: поетапне формування вокально-дихальної опори, вдосконалення гнучкості й стійкості звуковедення, виховання виразної дикції, робота над динамічними відтінками та агогічною свободою, а також інтеграція вокальних і виконавських навичок у єдиному процесі співогри. Особлива увага приділена проблемі координації співу та гри, що потребує від студентів одночасної концентрації, розподілу фізичних і психічних ресурсів, а від викладача — індивідуалізації підходів залежно від вокальних і фізіологічних можливостей учня.Практичне значення статті полягає у розробці системи методичних рекомендацій, які можуть бути використані у мистецьких закладах різних рівнів – від початкової школи до вищої освіти, – сприяючи формуванню гармонійного поєднання вокальних та інструментальних умінь, розкриттю творчого потенціалу студентів і становленню їхньої професійної виконавської майстерності.

  Показати більше