KhNUAR :: Головна

Kharkiv I. P. Kotlyarevsky National University of Arts

KhNUAR — Kharkiv National University of Arts Repository

Вітаємо!

Ласкаво просимо до Електронного архіву Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського!

Репозитарій (KhNUAR) наповнюється науковими та навчально-методичними матеріалами, роботами здобувачів вищої освіти (за умови наявності рецензії наукового керівника).

Розміщуйте свої публікації та відкриті освітні ресурси (OER) у репозитарії KhNUAR, сприяйте підвищенню рейтингу університету.

Ознайомтесь з положенням про репозитарій.

Кількість документів у репозитарії:1730

Розділи

Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.

Зараз показуємо 1 - 6 з 6

Довідкові видання 3
Навчально-методичні видання 204
Наукова періодика 99
Наукові роботи 976
Роботи здобувачів вищої освіти 419
Історія університету (біографічні нариси) 29
У фонді зберігаються видання науковців університету

Нові надходження

"12 Madrigali" Сальваторе Шарріно : хайку Мацуо Басьо у "неправдивому дзеркалі"
(Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2026) Кордовська, Поліна; Білан, Іван
Статтю присвячено дослідженню вокального циклу «12 Madrigali» сучасного італійського композитора Сальваторе Шарріно (Salvatore Sciarrino), його взаємодії з поетикою японських хайку Мацуо Басьо та авторської концепції «неправдивого дзеркала» («a specchio infedele»). Дослідження зосереджено на специфіці композиційної побудови циклу «12 Madrigali, який поєднує елементи мадригальної традиції, естетики «екології слухання» та спроєктованої композитором індивідуальної форми твору. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю в українському музикознавстві спеціалізованих досліджень, присвячених циклу «12 Madrigali» С. Шарріно. Проблемне поле статті складають питання співвідношення слова і звуку, трансформації композиційного матеріалу, а також ролі вокальної артикуляції як структурного елементу музичної форми. Метою статті є виявлення принципу композиційної організації циклу «12 Madrigali» Сальваторе Шарріно крізь призму авторської ремарки «a specchio infedele». Методологічну основу дослідження складають аналітичний, структурно-композиційний, семіотичний і міждисциплінарний підходи. У результаті дослідження доведено, що, деконструюючи форму мадригалу, композитор звільняє її від прямої ілюстративності на користь «екології слухання», завдяки якій вербальний образ Мацуо Басьо стає імпульсом для матеріалізації звукової тілесності. Авторська ремарка «a specchio infedele» («у неправдивому дзеркалі»), якою позначена друга частина циклу, маркує появу спроєктованого композитором перцептивного «лабіринту», в якому повторне використання того самого поетичного тексту результує у музичній подієвості нової якості. Через інверсію вокальних ролей, темпові контрасти та зміну інтонаційних патернів С. Шарріно створює для реципієнта ефект брехтівського «Verfremdung» («очуження») за рахунок зіткнення повторюваного вербального тексту з оновленим музичним ландшафтом у другій серії мадригалів. Впізнавана музична мова С. Шарріно з її орієнтацією на вслуховування, «messa di voce» та «scivolamenti microtonali» виявляється конгеніальною блискавичній поезії Мацуо Басьо.
Цикл віршів Г. Аполлінера "Бестіарій або кортеж Орфея" в композиторських інтерпретаціях Л. Дюрея та Ф. Пуленка
(Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, 2021) Краснощок, Катерина
Розглянуто два вокально-інструментальні цикли з однойменною назвою «Бестіарій або Кортеж Орфея», які були написані в одному і тому ж 1919 році двома яскравими представниками «Групи Шести»: Луї Дюреєм та Франсісом Пуленком. Визначено, що ці твори є композиторськими інтерпретаціями одного і того ж літературного першоджерела: шедевру французького модернізму, що став маніфестом орфізму, — циклу віршів Г. Аполлінера «Бестіарій або Кортеж Орфея». Проаналізовано поетику літературного першотвору. Здійснено підрядковий переклад, на підставі якого проведено семантичний аналіз вербального тексту поеми Г. Аполлінера та камерно-вокальних циклів. Виконано порівняльний аналіз структури творів та їх концепцій в цілому. Зроблено аналіз інтонаційної драматургії. Розглянуто однойменні номери циклів «Бестіарій або Кортеж Орфея» в художніх втіленнях Л. Дюрея та Ф. Пуленка, виконано порівняльний аналіз шести номерів, спираючись на поетику, що властива оригіналу. Висвітлено стильові особливості творчого почерку композиторів, що проявилися в їх інтонаційній драматургії. Охарактеризовано лейтінтонеми, музичні символи, ритмічні формули тощо. З’ясовано, що як у «Бестіарії» Л. Дюрея, так і в однойменному циклі Ф. Пуленка, смислообраз нерозривно пов’язаний із формообразом, який підпорядковано однієї меті, досягненню глибинного поетичного сенсу номерів поеми Гійома Аполлінера. Розкрито такі риси композиторського стилю Л. Дюрея та Ф. Пуленка, як лаконізм висловлювання та ілюстративність. Описано риси мелодекламаційності, які притаманні вокальній партії обох циклів. Означено аналогічні риси, котрі властиві обом циклам (витончена звукова палітра і тонка агогіка; наявність семантичних систем, які ґрунтуються на взаємодії лейтінтонем, ритмічних формул і музичних символів; образотворчі прийоми тощо). Висвітлено відмінності композиторських інтерпретацій Л. Дюрея і Ф. Пуленка поеми «Бестіарій або Кортеж Орфея» Г. Аполлінера. Доведено, що обидві композиторські інтерпретації циклу Г. Аполлінера «Бестіарій або кортеж Орфея» відповідають одному з головних завдань епохи становлення модернізму, спрямованого на очищення мистецтва від надмірностей у досягненні «нової простоти», елегантності та афористичності мовлення.
Властивості фортепіанних партій вокального циклу ор. 3 "Drugi Spiewnik" Мечислава Карловича
(Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2026) Краснощок, Катерина
У статті досліджено вокально-інструментальний цикл «Drugi Spiewnik» op. 3 польського композитора М. Карловича. Розглянуті поетичні першоджерела твору, виявлені основні образні складові номерів циклу, зроблено аналіз музичної драматургії. Особлива увага в статті приділена дослідженню особливостей фортепіанної партії, бо вона достатньо складна і емоційно насичена. Композитор застосовує барвисті хроматизми, раптові модуляції, розгорнуті постлюдії. Він мислить оркестрово. Вивчення фортепіанної партії в піснях М. Карловича дозволяє узагальнити деякі суттєві риси творчого почерку композитора.Наукова новизна роботи обумовлена тим, що не дивлячись на щільні історичні та культурні зв'язки між Польщою та Україною, у вітчизняному музикознавстві творчість польського композитора М. Карловича мало відома. Дослідження проливає світло на характерні риси композиторського стилю автора, зокрема на властивості фортепіанних партій його вокально-інструментальних творів. Вивчення видатних зразків європейської культурної спадщини збагатить виконавський репертуар, зокрема вокальний. Мета дослідження – виявити специфіку фортепіанних партій у вокальних творах М. Карловича на підгрунті розгляду його вокально-інструментального циклу «Drugi Spiewnik» op. 3. Для досягнення поставленої мети застосовано історичний, аналітичний, компаративний, семантичний методи та метод інтонаційного аналізу. Результати дослідження дозволили зробити певні висновки. М. Карлович є спадкоємцем пізньоромантичних традицій. Фортепіанна партія в його вокальних творах має вагому частку змістового наповнення твору, володіє якостями рівноправного партнера, а іноді виконує ключову роль. Творчому почерку М. Карловича притаманно ставлення до фортепіано як до носію психологічного та філософського змісту поетичного тексту. Вокально-інструментальний цикл op.3 «Drugi Spiewnik» має ознаки, які властиві жанру симфонічної поеми.
Візуальна нотація як форма відкритого мислення у фортепіанному циклі "Гравюри" Дмитра Малого
(Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, 2025) Михайлова, О. В.
У розвитку сучасної української композиторської практики найбільш помітною є тенденція до міждисциплінарності, зокрема до інтеграції візуального елементу у структуру музичного твору. Візуальне в цьому випадку не лише супроводжує чи ілюструє звук, а й вступає у складну діалогічну взаємодію з ним, що суттєво трансформує саму ідею музичної форми, способу фіксації та інтерпретації. Усе частіше трапляються приклади використання графічної або відкритої нотації як повноцінного складника композиційного мислення.
Виміри візуальності в творах сучасних харківських композиторів
(Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2025) Михайлова, Ольга; Погода, Олена
Постановка проблеми. Сучасна музика все частіше виходить за межі суто аудіального сприйняття, інтегруючи візуальні елементи та створюючи синестетичні переживання для слухачів. В українському музичному просторі ця тенденція набуває особливого значення, оскільки композитори прагнуть розширити межі традиційного музичного мистецтва, поєднуючи звук із візуальними компонентами. Дослідження візуальних аспектів у творчості сучасних, зокрема, харківських композиторів є актуальним і новаторським, оскільки воно сприяє глибшому розумінню нагальних художніх практик та їхнього впливу на слухача. Останні дослідження підтверджують, що візуальні елементи відіграють дедалі важливішу роль у композиторській практиці. Однак у контексті харківської музики залишається низка невирішених питань, зокрема щодо специфіки використання візуальних прийомів у різних жанрах та особливостей їх сприйняття слухачами. Це зумовлює актуальність та водночас необхідність подальшого дослідження теми. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання візуальності в музиці є нагальним напрямом сьогоденних мистецтвознавчих досліджень. Особлива увага приділяється синестезійним аспектам сприйняття музики, інтеграції зорових образів у композиторську практику та театралізації виконання. Метою цієї статті є дослідження візуальних вимірів у творах сучасних харківських композиторів, аналіз способів інтеграції візуальних елементів у музичні композиції та визначення їхнього впливу на сприйняття слухачів. Методологія. У дослідженні використано міждисциплінарний підхід, що поєднує музикознавчий аналіз із елементами теорії візуальної культури. Застосовано методи структурного та семіотичного аналізу для виявлення взаємодії між звуковими та візуальними компонентами в музичних творах. Висновки. Цикли «Архітектурні портрети» Є. Волошиної, «Диптих за картинами І. Айвазовського» В. Богатирьова, «Гравюри» та «Діатонічні етюди» Д. Малого, демонструючи нові підходи до поєднання звукового та візуального мистецтва через графічну нотацію та інноваційні композиційні техніки, заслуговують визначення їх в якості оригінальних «експонатів» у розлогій «галереї» музичного Харкова.