Kharkiv I. P. Kotlyarevsky National University of Arts
KhNUAR — Kharkiv National University of Arts Repository
Вітаємо!
Ласкаво просимо до Електронного архіву Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського!
Репозитарій (KhNUAR) наповнюється науковими та навчально-методичними матеріалами, роботами здобувачів вищої освіти (за умови наявності рецензії наукового керівника).
Розміщуйте свої публікації та відкриті освітні ресурси (OER) у репозитарії KhNUAR, сприяйте підвищенню рейтингу університету.
Ознайомтесь з положенням про репозитарій.
Кількість документів у репозитарії:1819
Розділи
Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.
- У фонді зберігаються видання науковців університету
Нові надходження
Тип елементу:Документ, Типологія видів продовжень трагедії В. Шекспіра "Ромео і Джульєтта" на сценах європейських театрів(Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2026) Каленіченко, ОльгаВ статті розглядаються типи вистав-сиквелів та вистав-спін-офів сучасних європейських режисерів, які є продовженнями шекспірівської трагедії «Ромео і Джульєтта», а також уточнюються їхні ознаки. Аналіз показав, що режисери і сценаристи, відштовхуючись від умовно нового, щасливого фіналу претексту, пропонують глядачам вистави-сиквели, в яких події розгортаються або відразу після завершення п’єси Шекспіра, або через кілька десятиліть. Зрозуміло, що в першому типі таких вистав є намагання пояснити, які можливі шляхи подальшого життя відкриваються не тільки перед Джульєттою, яка залишається живою, але й перед її друзями, які вирушають за пригодами у Париж. Відкритий фінал мюзиклу Л. Шеппарда «& Juliet» розрахований на те, що цей сюжет, головною героїнею якого залишиться Джульєтта, можна буде продовжувати у наступних виставах. Другий тип вистав-сиквелів, не дивлячись на те, що і в них змінюється жанр трагедії на жанр комедії, підіймає важливі питання, що пов’язані з осмисленням, чому навіть така пара романтично закоханих молодят не змогла зберегти своє кохання протягом десятиліть і чи можливо допомогти їм повернути їхні забуті почуття. Правда, якщо у виставі «Ромео і Джульєтта: Без смерті немає щасливого кінця» режисерки А. М. дель Йерро, події якої відбуваються у добу Відродження, акцент робиться на смішних чи безглуздих ситуаціях, то у постановці «Ромео і Джульєтта в музичному автоматі» режисера Ф. М. Відмаєра загострюються проблеми, причиною яких стало об’єднання Німеччини у 1990 році. Дослідження показало, що до першого типу вистав-спін-офів можна віднести мюзикл «Нянька», режисери Ф. Куропка і Л. Нимшек. Особливість цієї постановки полягає у тому, що другорядна персонажка розповідає про події шекспірівської трагедії вже після того, як вони завершилися. Це дає змогу по-новому їх осмислити, а також зрозуміти справжню роль няньки в історії кохання Ромео і Джульєтти. Другий тип вистав-спін-офів, в яких події «Ромео і Джульєтти» подаються з погляду Меркуціо, дозволяє режисерам підняти питання сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності молодих людей і, таким чином, підтримати їх світобачення. У висновках не тільки узагальнюються результати дослідження, але і уточнюються ознаки вистав-сиквелів та вистав-спін-офів.Тип елементу:Документ, Theoretical basis of the development of the communicative competence of a teacher in an institution of higher education(Universidad de Los Andes (Venezuela), 2022) Vasylieva, Hanna; Pavlyuk, Viktoriya; Bondar, Galyna; Kharkova, Yevdokia; Кharchenko, Tamara; Shchukina, YuliiaThe article analyzes the current state of research on the problem of communicative competence of the lexicographer in the scientific literature, and on this basis, the initial theoretical foundations of the research are formulated; based on a theoretical analysis of the essence, content and main characteristics of communicative competence, the main methods, techniques, tools and technologies necessary for the formation of a teacher's communicative competence were clarified; Pedagogical conditions are defined, which ensure the effectiveness of the development of communicative competence of future teachers in the process of self-control and self-improvement; the psychological conditions for the development of the future teacher's communicative competence in the process of self-control and self-improvement were investigated.Тип елементу:Документ, Художні особливості вистави "Отелло" Олексія Глаголіна та її місце у шекспіріані українського драматичного театру(Класичний приватний університет, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2022) Щукіна, ЮліяУ статті уперше в українському театрознавстві комплексно проаналізовано виставу «Отелло» на сцені Харківського академічного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка (1952). Встановлено, що ця вистава стала шостою сценічною інтерпретацією трагедії «Отелло» в українському театрі. Постановці Олексія Глаголіна було притаманним інтелігентне та не екзотичне тлумачення головного героя цієї класичної п’єси. Попри ідеологічні вимоги часу (доба сталінізму, з її вульгарно-соціологічним підходом до класичної спадщини), центр уваги режисера перебував у зоні психологічних взаємин Отелло та Яго. До недоліків вистави шевченківців слід віднести те, що вона найменшою мірою дозволяла глядачеві осягнути мотиви кохання Дездемони до мавра. Втілення їхньої сюжетної лінії акторами в партнерському сенсі було недостатньо переконливим. Разом із тим, у виставі, в якій грали переважно учні Леся Курбаса – Данило Антонович, Лесь Сердюк, Федір Радчук, Григорій Козаченко, Софія Федорцева, Юлія Фоміна, Митрофан Кононенко та ін., а асистентом режисера був березілець Сергій Ходкевич, прослідковуються закони виразності театру «Березіль»: ощадливості, ритмічності, показу фрагменту замість цілого. У статті доводиться, що вистава «Отелло» О. Глаголіна зіграла визначальну роль у підготовці трупи ХДАУДТ ім. Т. Г. Шевченка до сценічної репрезентації найскладнішої п’єси В. Шекспіра – «Гамлет» (режисер Б. Норд, 1956).Тип елементу:Документ, Художньо-тематичні особливості вистави "Suņu māja" / "Собачий дім" (2022) українських авторів у Національному театрі Латвії(Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2022-11-14) Щукіна, ЮліяУ статті розглядається історія постановки та тематичні та художні особливості вистави «Собачий дім» українських творців на сцені Національного театру Латвії (Latvijas Nacionālais teātris). Прем’єра вистави відбулася 29 вересня 2022 року і засвідчила одну з найвищих серед дружніх нашій Батьківщині країн точок підтримки культури України в рік повномасштабного вторгнення рф. «Собачий дім» – перша в історії Національного театру Латвії (рік засн. 1919) постановка українського режисера.Тип елементу:Документ, Старе і нове в сучасному українському балеті : вистави, тенденції, перспективи(Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України, 2023) Бентя, Юлія; Щукіна, ЮліяУ статті експерток П’ятого всеукраїнського театрального фестивалю-премії «ГРА» (2023) проаналізовано шість танцювальних вистав театрів Києва, Харкова, Дніпра і Кривого Рогу, прем’єри яких відбулися протягом 2019–2022 років — напередодні або невдовзі після початку повномасштабного російського вторгнення. Чотири з цих вистав увійшли до довгого списку фестивалю у профільній номінації — «За найкращу танцювальну виставу і виставу фізичного театру», одна — до довгого списку в номінації «За найкращу виставу для дітей». Серед них є повноформатні полотна, що на новому етапі продовжують традиції класичного балету. На протилежному полюсі — пластичні перформанси, що експериментують з музичною основою і театральними формами. Поміж цими жанровими полюсами актуальний український балет намагається переосмислити власне минуле і віднайти актуальний голос у багатоголоссі сучасної української культури. Дослідження цих вистав показало, що на сучасному етапі в українському танцювальному театрі особливого значення набувають: 1) повернення на сцену партитур українських композиторів ХХ століття, які працювали в жанрі балету; 2) оновлення балетного репертуару українських оперних театрів шляхом замовлення нових партитур; 3) танцювальні експерименти, у яких на перший план виходить пластична «історія», а музична компіляція виконує другорядну функцію; 4) пошук нових способів взаємодії руху і звуку у виставах, де традиційна танцювальна виразність максимально приглушена на користь мистецького синтезу; 5) домінування пластичного складника у сучасних пошукових музично-драматичних виставах.