KhNUAR :: Головна

Kharkiv I. P. Kotlyarevsky National University of Arts

KhNUAR — Kharkiv National University of Arts Repository

Вітаємо!

Ласкаво просимо до Електронного архіву Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського!

Репозитарій (KhNUAR) наповнюється науковими та навчально-методичними матеріалами, роботами здобувачів вищої освіти (за умови наявності рецензії наукового керівника).

Розміщуйте свої публікації та відкриті освітні ресурси (OER) у репозитарії KhNUAR, сприяйте підвищенню рейтингу університету.

Ознайомтесь з положенням про репозитарій.

Кількість документів у репозитарії:1994

Розділи

Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.

Зараз показуємо 1 - 6 з 6

Довідкові видання 3
Навчально-методичні видання 206
Наукова періодика 99
Наукові роботи 1229
Роботи здобувачів вищої освіти 456
Історія університету (біографічні нариси) 30
У фонді зберігаються видання науковців університету

Нові надходження

Агнеса Мірошникова - легенда диригентсько-хорової педагогіки
(Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського, 2026)
Прокопов, Сергій Миколайович
Стаття присвячена науковому осмисленню педагогічної спадщини Агнеси Анатоліївни Мірошникової (1926–2026) як визначного явища української диригентсько-хорової освіти. Сторічний ювілей від дня народження мисткині актуалізує питання стійкості педагогічних шкіл і тих професійних механізмів, завдяки яким результати навчання зберігають тривалий ефект і відтворюються в наступних поколіннях хормейстерів. У центрі уваги перебуває проблема комплексності підготовки диригента в умовах сучасної освітньої практики, коли ризик фрагментарності (розрив між теоретичними і спеціальними курсами, вокальною підготовкою та практикою концертмейстерської взаємодії) послаблює цілісність професійного становлення й підсилює тенденції формального підходу щодо засвоєння диригентської техніки. Метою статті є визначення ключових принципів диригентсько-хорової школи Агнеси Анатоліївни Мірошникової у контексті сучасної підготовки хормейстерів, зокрема через аналіз організації комплексного навчання, ролі концертмейстера у структурі диригентсько-хорової підготовки, розвитку самостійного музичного мислення та інтерпретаційної індивідуальності здобувачів освіти. У статті показано, що багаторічна діяльність Агнеси Анатоліївни Мірошникової на кафедрі хорового диригування ХНУМ імені І. П. Котляревського сформувала професійне середовище, у якому органічно поєднуються інтелектуальна широта, високий рівень етичної культури та професійна вимогливість. Обґрунтовано, що результативність її школи забезпечувалася інтеграцією музично-теоретичної підготовки із спеціальною практикою, принциповим запереченням механічного наслідування, опорою на слуховий контроль і змістовний аналіз партитури. Акцентовано, що концертмейстер у цій системі виступає повноправним співучасником навчального процесу, а методичні прийоми взаємодії з ним формують у студента керівну позицію, здатність до самокорекції та відповідальність за виконавський результат. Наукова новизна полягає у конкретизації педагогічних принципів школи А. А. Мірошникової як цілісного механізму професійного виховання диригента-хормейстера, що може бути продуктивно використаний у сучасних програмах фахової підготовки.
Духовні твори Дмитра Бортнянського в концертній діяльності студентського хору ХНУМ імені І. П. Котляревського (до 200-річчя від дня смерті композитора)
(Громадська наукова організація «Християнська академія педагогічних наук України», 2026)
Прокопов, Сергій Миколайович
Стаття присвячена комплексному науковому осмисленню духовних хорових творів Дмитра Бортнянського у контексті концертної діяльності студентського хору Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського наприкінці ХХ – у першій чверті ХХІ століття. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення ролі духовної музики Д. Бортнянського в сучасному академічному хоровому просторі після тривалого періоду ідеологічних обмежень, що призвели до викривленого сприйняття та фрагментарного використання його сакральної спадщини в освітній і концертній практиці. Особливу увагу зосереджено на процесах повернення хорових концертів композитора до повноцінного концертного обігу з оригінальним текстом, та їх значенні для формування виконавської культури майбутніх хормейстерів.
Великий театр - артефакт оперної культури сучасного Китаю : формування засад оперної культурології
(Дніпровська академія музики, 2024)
Рощенко, Олена Георгіївна
;
Го, Чанлу
На межі ХХ – ХХІ століть великий театр – масштабний поліфункціональний центр із високорозвиненою інфраструктурою, архітектурний знак і культурний текст постав як артефакт оперної культури Китаю. Великі театри Піднебесної – складова стратегії протистояння кризі оперного мистецтва. Об’єднання оперного, драматичного, камерного театрів, театру-студії, кінотеатру, залів різного призначення, музеїв, бібліотек, кафе, барів, готелю, паркування під склепінням великого театру в Китаї, слугує реалізації такої ідеї: насолода оперним мистецтвом не має виключати значущості розважальності. Уведення до структури музикознавства оперно-театральної семіотики і оперної культурології сприятиме поглибленому вивченню оперного театру як феномену і поняття. Мета статті – визначити зміст, структуру і функції великого театру в структурі оперної культури Китаю кінця ХХ – першої чверті ХХІ ст. Методологія дослідження – принцип історизму, а також культурологічний, системний, семіотичний, термінологічний методи аналізу. Наукова новизна роботи полягає у вивченні феномену великого театру як артефакту оперної культури Китаю, вмотивованого уведення до структури музикознавства таких наукових галузей як оперно-театральна семіотика і оперна культурологія. Висновки. Вивчення оперного театру як артефакту оперної культури сучасного Китаю, потребує розгляду у контексті оперно-театральної семіотики і оперної культурології – новітніх галузей сучасної наукології. Їх розробка дозволить ставити нові проблеми, розробляти нові термінологічні системи, вирішувати наукові завдання оперології і культурології з позицій більшої конкретизації і специфікації. Будівлям великих театрів Китаю властиві: архітектура символів, гігантизм, химеризм, біоморфність конструкцій, криволінійність форм, космізм, перетворення творінь природи на прообрази архітектурних ідей. Інтегрування природи з архітектурою засвідчує: великим театрам у Китаї надається функція архитектурної метафори картини світу.
Обґрунтування специфіки оркестрового мислення : теоретичний аспект
(Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової, 2022)
Савченко, Ганна Сергіївна
Мета статті – осягнути обсяг поняття «оркестрове мислення» і запропонувати його наукову дефініцію. Наукова новизна полягає: 1) в обґрунтуванні оркестрового мислення як складного багатовимірного явища, яке здатне відбити культурно-світоглядні й аксіологічні парадигми, що дозволяє трактувати його не тільки в технічному аспекті, а й у світоглядному, художньо-естетичному, філософському, іншими словами, в площині духовного буття особистості; 2) у формулюванні наукової дефініції поняття «оркестрове мислення». Методологічними засадами дослідження є системний, інтегруючий, аналітичний, функціональний методи. Висновки. Достатня розробленість проблематики, пов’язаної з музичним мисленням, не означає її вичерпаності. До малодослідженої теми належить оркестрове мислення, пізнання якого в аспекті світоглядних настанов культури-контексту дозволяє закцентувати увагу не тільки на технічному аспекті оркестрування, а й порушити питання про його детермінованість смислами і настановами культури-контексту, а також його здатність відбити універсалії певного типу мислення. Пропонуємо в такому аспекті визначення поняття: оркестрове мислення – це засіб пізнання і відбиття дійсності та формування цілісного уявлення про навколишній світ (людину, час і простір, рух, матерію, матеріальні і духовні складники, аксіологічну систему), засіб втілення смислових універсалій культури-контексту та моделювання системи стосунків суб’єкта до світу через оркестрування як темброво-фактурне інтонування, що здійснюється у просторі і часі. Об’єктування цілісного уявлення про світ здійснюється у темброво-фактурній структурі твору через оркестрове письмо. Під оркестровим письмом розуміємо детерміновану оркестровим мисленням, музичною мовою композитора і загальними базовими правилами оркестрування індивідуальну систему технологічних прийомів і принципів. Оркестрове письмо спрямоване на витворення темброво-фактурної структури всього твору, зумовлену стильовими, жанровими чинниками й художнім задумом через функціональну взаємодію елементів оркестрової фактури.
Оркестрове мислення Олександра Щетинського : звук, простір, матерія
(Baltija Publishing, 2023)
Савченко, Г. С.
У своїх оркестрових творах Олександр Щетинський створив оригінальний звуковий світ. Предметом ретельної композиторської роботи в цьому звукосвіті є звук, простір, час, матерія. Як і в багатьох композиторів сучасності, у творах О. Щетинського ці категорії утворюють систему осьових, фундаментальних, стилеутворювальних. Проте, пропущені крізь оркестрове мислення композитора, вони осмислюються, інтерпретуються й об’єктивуються в унікальний спосіб. Метою цього дослідження є розкриття специфіки оркестрового мислення О. Щетинського як митця, чия творчість належить останній чверті ХХ – початку ХХІ століття. Кореляція між музичним мистецтвом і культурою становить ту наукову проблему, у зв’язку з якою у дослідженні будуть формулюватись основні його положення.