Kharkiv I. P. Kotlyarevsky National University of Arts
KhNUAR — Kharkiv National University of Arts Repository
Вітаємо!
Ласкаво просимо до Електронного архіву Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського!
Репозитарій (KhNUAR) наповнюється науковими та навчально-методичними матеріалами, роботами здобувачів вищої освіти (за умови наявності рецензії наукового керівника).
Розміщуйте свої публікації та відкриті освітні ресурси (OER) у репозитарії KhNUAR, сприяйте підвищенню рейтингу університету.
Ознайомтесь з положенням про репозитарій.
Кількість документів у репозитарії:1835
Розділи
Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.
- У фонді зберігаються видання науковців університету
Нові надходження
Тип елементу:Документ, Вистави ХДАУДТ ім. Т. Шевченка 1970-1990-х років за п'єсами М. Куліша як поодинокі спроби самоідентифікації українського театру в часи вагомих суспільних змін(Львівський національний університет ім. І. Франка, 2021) Кобзар, ІринаВ історії Харківського державного академічного українського драматичного театру (ХДАУДТ) ім. Т. Г. Шевченка вистави за творами М. Куліша відіграли роль знакових подій різних політичних діб. Першою ‟постреабілітаційною” виставою за М. Кулішем стала ‟Патетична соната” Б. Мешкіса (1972). Ця робота у ‟застійні” часи мала особливу поетичну звукосферу, що виокремлювала лексику твору М. Куліша з творів тогочасних радянських авторів. Вистава ‟Отак загинув Гуска” режисера О. Аркадіна-Школьника (1985) відображала тенденцію певного міщанського плазування українського театру перед ‟великою російською культурою” ‒ всі романси у ній співали російською. Постановка ‟Мина Мазайло” режисерів О. Біляцького та А. Стародуба (1989) відіграла найпомітнішу роль в історії сценічних прочитань творів М. Куліша на сцені Театру ім. Т. Г. Шевченка. Суспільний вектор її спрямованості збігся із тенденцією реабілітації мистецьких ідей репресованих радянських діячів у добу ‟перебудови”, а яскраво лицедійська ансамблева культура зафіксувала бажання задіяних у ній молодих акторів, учнів О. Біляцького, поборотися зі стереотипом ‟соцреалістичного театру”. Експериментальну ‟Маклену Грасу” (1993) С. Пасічника виконували лише чотири актори, вона відобразила складні рефлексії митця з приводу 70-річної історії України-Маклени, яка дозволила себе ошукати політикам. Найсуперечливішою, такою, що ніби не мала конкретної ідеї, була вистава ‟Реформатор” (за трагедійним твором ‟Народний Малахій”) М. Яремківа (2003). Прем’єрі ‟Маклени Граси” С. Пасічника (2022) на основній сцені театру завадило повномасштабне вторгнення армії рф, проте сенси цієї вистави виникали саме під впливом тривожних передчуттів попередніх місяців і наразі були оприявнені на двох генеральних репетиціях.Тип елементу:Документ, Проблеми особистої свободи і свободи творчості (на прикладі митців Харківського академічного театру ім. Т. Г. Шевченка)(Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2023) Кобзар, ІринаУ статті розглянуто передумови формування нового українського суспільства, важливим фактором якого мусять стати культура і, зокрема, сценічне мистецтво, що допоможуть виховати україносвідому націю. На прикладах з практики митців Харківського театру ім. Т.Г. Шевченка розглядається зв'язок між категоріями особистої свободи та свободи творчості.Тип елементу:Документ, Інтерпретаційне буття художнього образу вокального твору в акторській творчості(ГО "Наукова спільнота", 2022-12-19) Хуторська, Анна ЙосифівнаТема інтерпретації композиторського твору виконавцями різних спрямувань вже довгий час знаходиться у топі наукових штудій, що є показовим з точки зору актуальності ролі особистості у творчому процесі. Тому поява дисертаційного дослідження Ю. Ніколаєвської «Музична комунікація як інтерпретативний феномен» стала знаковою подією, бо основною її тезою є пріоритетність для сучасної культури суб’єкта мистецтва над об’єктом. Суб’єкта позначено як Homo Interpretatus, на відміну від Homo Ludens до якого ми вже звикли. Комунікативним простором спілкування визнано «твір як потенційну семіотичну структуру, що програмує процес сприйняття / розуміння».Тип елементу:Документ, Майстерність актора у роботі над монологом з лялькою(Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2026) Шаповалова, Наталія; Довлетова, Світлана; Фесенко, СвітланаУ статті розкривається методика роботи з таким етапом підготовки акторів-лялькарів вищої театральної школи, як «монолог з лялькою», основним завданням якого є опанування професійних навичок шляхом створення образу з класичної драматургії засобами театру анімації. Різкий перехід від етюдів до роботи з драматургічним матеріалом часто супроводжується у студентів труднощами, тому етап «монолог з лялькою» стає першим, на якому вони створюють цілісний сценічний образ, таким чином узагальнюючи попередній досвід навчання та готуючись до подальшої роботи над роллю у курсовій виставі. Особливістю даного процесу є комплексний підхід, який базується як на ґрунтовній теоретичній роботі з літературним матеріалом, практичному оволодінні навичками в роботі над створенням сценічного образу з лялькою, так і на безпосередньому виготовленню об’єктів анімації. Такий метод сприяє формуванню цілісного розуміння специфіки театру анімації, відповідальності за прийняття творчих рішень, художнього мислення та розуміння виробничих процесів. Актуальність дослідження замовлена недостатнім висвітленням потенціалу цієї методики у підготовці професійних акторів-лялькарів, унаслідок чого вона лишається нерозкритою. В статті проаналізовано чинники, що сприяють ефективній організації освітнього процесу підготовки акторів в межах цієї методики та окреслено умови, які забезпечують результативність роботи над монологом з лялькою як завершеною сценічною формою, зокрема принципи індивідуалізації навчання, синтезу теорії та практики, а також особливості педагогічного підходу до супроводу творчого процесу студентів. У висновках доводиться, що впровадження даної методики в навчальний процес не тільки допомагає опанувати професійні компетенції, а також створити простір для індивідуального художнього пошуку студентів, розвитку їхньої професійної ідентичності та наблизити до розуміння концепції авторського театру анімації.Тип елементу:Документ, Тростинна лялька на теренах сучасного театру анімації(Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, 2024-03-25) Фесенко, СвітланаСьогодні всі театри ляльок країни захоплюються так званим “третім видом” за визначенням Х. Юрковського, де досить часто застосовуються живий план, маска, знак, метафора, тканина, предмет, вивідна лялька. “Третій вид” наповнений іншими формами, які запозичив сучасний театр ляльок в інших видах мистецтва, та рухається в напрямку збагачення виразних можливостей. Але оживлення вище зазначених форм у театрі ляльок, звичайно, можуть проживати в асоціативному ряді людини. Всі види, що їх застосовує на сцені сучасний театр анімації, мають бути наповнені певним емоційним станом, що втілюється в психофізичній дії, внаслідок чого глядач розуміє, що відбувається з персонажем. Якщо перед персонажем стоїть ціль, то яким чином він її досягає. І діє персонаж в людському асоціативному ряду, другого не існує.