KhNUAR logo

Kharkiv I. P. Kotlyarevsky National University of Arts

KhNUAR — Kharkiv National University of Arts Repository

Вітаємо!

Ласкаво просимо до Електронного архіву Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського!

Репозитарій (KhNUAR) наповнюється науковими та навчально-методичними матеріалами, роботами здобувачів вищої освіти (за умови наявності рецензії наукового керівника).

Розміщуйте свої публікації та відкриті освітні ресурси (OER) у репозитарії KhNUAR, сприяйте підвищенню рейтингу університету.

Ознайомтесь з положенням про репозитарій.

Кількість документів у репозитарії:2023

Розділи

Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.

Нові надходження

  • Ескіз
    Тип елементу:Документ,
    Трагедія «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра на сценах західноєвропейських, американських та українських театрів першої чверті ХХІ століття: інтерпретаційний аспект
    Каленіченко, Ольга Миколаївна
     (2026, Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського)
    У статті досліджено інтерпретаційні підходи до постановок трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта» на сценах Західної Європи, США та України у першій чверті ХХІ століття. Проаналізовано сучасні літературознавчі концепції, режисерські прочитання, типологію театральних адаптацій та взаємодію класичного тексту з новими сценічними практиками, зокрема цирковими, танцювальними й мультимедійними формами. The article explores interpretative approaches to productions of Shakespeare’s tragedy Romeo and Juliet on the stages of Western Europe, the United States, and Ukraine in the first quarter of the twenty-first century. It analyses contemporary literary concepts, directorial readings, the typology of theatrical adaptations, and the interaction between the classical text and new stage practices, including circus, dance, and multimedia forms.
  • Ескіз
    Тип елементу:Документ,
    Зарубіжний театр в українських театральних медіа 1917 – 1934 рр.
    Щукіна, Юлія Петрівна
     (2026, Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського)
    У статті досліджено особливості висвітлення зарубіжного театру в українських театральних медіа 1917–1934 років. Простежено зміну редакційних пріоритетів, жанрово-тематичної структури публікацій та ідеологічних акцентів у періоди УНР, гетьманату та УСРР. Особливу увагу приділено ролі німецького театру, перекладній драматургії та культурно-політичним чинникам формування театрально-критичного дискурсу. The article examines the representation of foreign theatre in Ukrainian theatrical media between 1917 and 1934. It traces changes in editorial priorities, genre and thematic features, and ideological accents during the periods of the Ukrainian People’s Republic, the Hetmanate, and the Ukrainian SSR. Special attention is paid to the role of German theatre, translated drama, and the cultural and political factors that shaped theatrical critical discourse.
  • Ескіз
    Тип елементу:Документ,
    "Код фламенко" : структурні компоненти та їх взаємодія в художній практиці
    Мельник, Вікторія
     (2022, Волинський національний університет ім. Лесі Українки)
    Статтю присвячено дослідженню та аналізу особливостей коннунікації учасників ансамблю фламенко. Унікальність культури фламенко полягає у органічному поєднанні аутентики та іновацій, потужного коріння минулого з сучасними трендами. Його прояви сприймаються як певна художня єдність, котра має своє характерне обличчя, що добре впізнається у будь-яких форматах. В наш час склалася окрема галузь музикознавства, – фламенкологія (flamencology), яка фокусується на вивченню саме цього явища. Науковцями досліджувалися історичні аспекти виникнення цього феномену, встановлено методи аналізу його особливостей, проявів та розвитку. Вперше не тільки у вітчизняному, а і у світовому музикознавстві пропонується звернути увагу не тільки на засоби, застосовані виконавцями фламенко для створення художнього ефекту, а і осмислити їх як певну єдність, систему; розкрити секрет здатності фламенко комунікувати з будь-якими автентичними, соціальними та культурними середовищами без втрати власного «ядра». У даній статті з огляду на результат здійсненого дослідження запропоновано ідею аналізу фламенко саме крізь специфіку стрижневого явища, який визначається нами як «код фламенко». Згідно з метою статті, визначаються параметри «коду фламенко», характеризуються засоби виразності аудіального, вербального та пластичного каналів інформації, формується стрижень їх взаємодії та комунікації. Методологія дослідження полягає у використанні аналітичного методу (вивчення композиції фламенко з точки зору її окремих та структурних особливостей), системного (визначення кореляції комунікативних каналів), виконавсько-інтерпретологічного (аналіз конкретних виконавських зразків фламенко), також широко був застосований метод розшифрування фольклорної аутентики.
  • Ескіз
    Тип елементу:Документ,
    Феномен сучасного хорового виконавства у вимірах діяльності Академічного подільського камерного хору "Леонтович-капела"
    Мигаль, Софія Петрівна
     (2026, Дніпровська академія музики)
    У статті представлений перший досвід системного музикознавчого осмислення функціонування хору «Леонтович-капела», чим підкреслюється актуальність та наукова новизна розвідки. Метою статті є виявлення сучасних тенденцій хорового виконавства на прикладі діяльності Академічного подільського камерного хору «Леонтович-капела». Методологія дослідження ґрунтується на комплексному підході, що синтезує аналітичний, жанрово-стилістичний, культурологічний, виконавський та описовий методи. Базуючись на аналізі концертного побутування «Леонтович-капели» було окреслено панівні тенденції сучасного хорового виконавства: жанрово-стильові симбіози, крос-колективні та міжнародні співпраці, розкрито практики полімистецьких взаємодій, залучення хорового театру та видовищних сценічних шоу. У висновках досягнуто поставленої мети. Зазначено, що Академічний подільський камерний хор «Леонтович-капела» постає носієм «універсального» колективу, діяльність якого характеризується експериментальністю, гнучкістю репертуарної політики та новизною інтерпретацій традиційних композицій. Однією із провідних ознак унікальності колективу визначена калейдоскопічність та монументальність діяльності, котра єднає контрастні амплуа виконавських інтересів, як наприклад: національна вкоріненість та виконання зарубіжних композицій; академічний філармонійний хор та медіаактивність в соціальних мережах; класичне трактування одних програм поруч із інноваційністю, перформанізацією при виконанні інших. Узагальнено досвід успіху колективу як результат ефективного балансування виконавської майстерності, художнього керівництва та креативного менеджменту із соціокультурними викликами сьогодення.
  • Ескіз
    Тип елементу:Документ,
    Кобзарське виконавство Слобідчини : буття, небуття, відродження
    Новикова, Лариса Іванівна
     (2026, Дніпровська академія музики)
    Слобожанська традиція кобзарського співоцтва є унікальною, як в Україні, так і у світовій спільноті. Творення сакрального світу, місія збереження світоглядних пріоритетів кобзарського виконавства, складали сутність існування сліпецького мандрівного братства. Мета статті – окреслити концепційні засади традиційного кобзарського виконавства в історичному континуумі ХХ–ХХІ століть. Онтологічний підхід до вивчення обраної теми якнайповніше окреслює буття мандруючої сліпецької братії через аналіз зміни способу їх життя і трансформацію громадянського суспільства. Історико-соціологічний метод залучено для визначення функціонування кобзарського виконавства в залежності від світоглядної парадигми і запитів соціуму; компаративний – з’ясовує суттєво відмінні техніки та етико-естетичні засади кобзарського музикування. Новизна полягає у визначенні концептуальних засад кобзарського виконавства Слобідчини в історичному континуумі. Висновки. Висвітлено зміну історико-культурної парадигми, де виконавська школа Слобідської України окреслена, як безперервний генетичний ряд: Гнат Гончаренко, носій архаїчного першоджерела, заклав фундамент для когорти видатних харківських кобзарів. Надалі Гнат Хоткевич реконструював Харківської бандуру від старосвітського музикування до сценічного віртуозного виконавства. В умовах історичних катаклізмів, фізичного нищення, ідеологічного тиску «паралельної культури», надважливим фактором існування традиції, був саме міжпоколінний діахронний зв’язок у відтворенні етнокультурної традиції. Георгій Ткаченко, учень Панотця П. Древченка і послідовник виконавської школи Г. Хоткевича, освоїв гру на діатонічній бандурі і став зв’язуючою ланкою поколінь. Майстер відновив унікальну техніку й духовну естетику школи і передав її новій генерації дослідників. Таким чином, виконавська школа Слобідчини пройшла шлях від нищення і руйнації – до реконструкції старосвітського інструментарію і традиції співогри, її ревайвалізації сучасним цеховим кобзарським братством, надметою якого залишається необхідність збереження світоглядних пріоритетів і смислів національної ідентичності.