Діалог у Фортепіанних концертах Й. Брамса: композиторський та виконавський аспекти

Abstract

Виходячи із спрямованості будь-якого музичного жанру водночас до середини мистецького простору та поза його межі, розглядаються соціокультурні, історико-типологічні та ментальні контексти, що увійшли через високий рівень художнього узагальнення в жанровий геном інструментального концерту, утворивши позамузичний шар його змісту. Вказується на наявність в реальній дійсності різноманітних діалогічних структур, заснованих на дихотомії конкуренції/кооперації, індивідуально-особистісного/колективного,/соборного, особливого/загального та ін. Приймається до уваги вплив атмосфери міста-свята Венеції на інтенсивність становлення інструментального концерту, що сприяло його кристалізації; відбиття в ньому актуальних для часу його активного формування просторово-часових уявлень; підкреслюється зв’язок сольно-оркестрового жанрового різновиду із становленням суспільної системи цінностей з домінуванням людської особистості, появою нового інструменту ‒ фортепіано ‒ і розквітом практики гри на ньому майже в усіх соціальних колах; поступовість висунення на перший план мистецьких і слухацьких інтересів до фортепіанного концерту.Due to any musical genre being simultaneously aimed at the centre of artistic environment and beyond its borders, this thesis examines sociocultural, historically-typological and mental contexts which after being generalized at high level entered genre genome of instrumental concerto, creating extramusical layer of its content. It is indicated that in reality there are diverse dialogical structures, founded on dichotomy “rivalry – cooperation”, "individually-personal – collective”, “solitary – gathered”, “special –general” etc. We pay attention to the influence of Venice’s atmosphere (as the city is often called “festive city”) on intensity of development of instrumental concerto, which contributed to its crystallization; to reflection of relevant for the time of its creation spacetime interpretation; to a link between solo-orchestral type of the genre and typical for the society system of values with the dominance of a personality is stressed; to it being conditioned by the appearance of the new instrument, piano – as well as by the practice of playing the piano becoming widespread in almost all strata of society; to the gradual process of increase in artistic and auditory interest to piano concerto.