Втілення принципів сонорності у ранній фортепіанній творчості Е. Вілла-Лобоса ( на прикладі аналізу сюїти "Ляльки")

Abstract

Мета дослідження – виявити втілення принципів сонорності у сюїті «Ляльки» в аспекті новаторського трактування фортепіано. На прикладі двох виконавських версій сюїти «Ляльки» – А. Рубінштейна та С. Рубінскі було підтверджено виконавську цінність циклу, барвистість звукообразної поетики фортепіанної музики Е. Вілла-Лобоса, що дозволяє зі впевненістю віднести цикл «Ляльки» до перлин концертного репертуару музики ХХ століття. Матеріал даної роботи має теоретичну і практичну цінність. Він може бути використаний як допоміжний матеріал при вивченні фортепіанних творів композиторів XX ст.