Жанр арієти в творчості італійських композиторів ХІХ ст. в аспекті виконавської інтерпретації

Abstract

Матеріалом дослідження є нотні тексти арієт італійських композиторів (Дж.Россіні, Г. Доніцетті, С. Меркаданте, М. Малібран, І. Кольбран), арієти В.Белліні, зокрема арієта «Ma rendi pur condento» в інтерпретації Чечілії Бартолі та Джоан Сазерленд, цикл «Сім арієт» у виконанні Лучано Паваротті, Хосе Каррераса, Анни Моффо (лірико-колоратурне сопрано), Клодін Леду(мецо-сопрано), версії окремих арієт у виконанні Ч. Бартолі та Л. Паваротті. основою для подальшого викладу стали фундаментальні дослідження Крістофера Хедінгтона [31] з історії опери; Дж.Купмана [35], який торкається питань еволюції не тільки жанру опери, але й вдається до більш детальних описів еволюції голосу; статті зі словнику Гроува [33; 39], де міститься огляд італійської опери XVII-XXст; монографії О. Стахевича [15–17; 19], які представляють багатоаспектний підхід до проблематики історії становлення стилю бельканто, його розвитку в італійському і в цілому західноєвропейському мистецтві XIX століття; дослідження М. ЧеркашиноїГубаренко [21–22], яка вдається до цілісної характеристики італійського музичного театру (й зокрема – музичний театр В. Белліні та Г. Доніцетті представлено як самостійне явище італійської оперної історії).