«Новий орієнталізм» у музиці першої третини ХХ століття (на матеріалі композиторських прочитань поезії Р. Таґора)

Abstract

У дисертації вперше в українському музикознавстві запропоновано авторську концепцію «нового орієнталізму» як особливого підходу композиторів до втілення орієнтальних образів у своїх творах, в якому вони відкидають сформований в музиці західноєвропейської класико-романтичної традиції комплекс музичних засобів («орієнтальний код»); розкрито значення європейських перекладів поезії Р. Таґора в оновленні орієнтальної музичної парадигми західної композиторської практики; з позицій «нового орієнталізму»; введені у науковий обіг аналітичні репрезентації музичних творів на вірші Р. Таґора представників різних національних шкіл – української, польської, чеської, італійської, французької, австрійської, американської. Уточнено визначення понять та термінів, що охоплюють процес формування «нового орієнталізму»; питання трансформації орієнтальних образів у музичному мистецтві Заходу в історичному та теоретичному аспектах.The dissertation for the first time in Ukrainian musicology proposes the author's concept of "new Orientalism" as a specific approach of composers to embodying Oriental images in their works, in which they reject the established complex of musical means ("Oriental code") formed in Western European classical-romantic tradition; reveals the significance of European translations of R. Tagore's poetry in the renewal of the Oriental musical paradigm in Western compositional practice; introduces analytical representations of musical works based on R. Tagore's poems by representatives of different national schools – Ukrainian, Polish, Czech, Italian, French, Austrian, American – into scholarly circulation from the standpoint of "new Orientalism"; refines the definitions of concepts and terms encompassing the process of forming "new Orientalism"; and addresses the transformation of Oriental images in Western musical art in historical and theoretical aspects.