Виконавсько-педагогічна мтворчість Валентини Шукайло в контексті Харківської фортепіанної школи

Abstract

Актуальність теми. Харківська піаністична школа має сталі традиції, історію та шляхи розвитку. Саме тому наукові дослідження генеалогії стилю кафедри спеціального фортепіано набувають популярності все більше. Валентина Федорівна як професор кафедри спеціального фортепіано випустила зі свого класу таких музикантів-піаністів, як Красюк Т., Котляр І., Неклюдов О., Федорова О., Сушанова В., Баженова Н., Кізіль А., Чепець А., Балдіна Г., Соляніков В., Шавдій Т., Бублик В. Більшість з цих музикантів і надалі продовжують працювати і творити, розвиваючи спадкоємні зв’язки різних поколінь харківської піаністичної школи. Особливе місце в життєтворчості Валентини Федорівни надається концертній діяльності. Виступаючи як сольно, так і в ансамблях зі своїми колегами учнями, вона плекала в юних музикантах любов до творчості. Її виконавська майстерність мала такі особливості як дрібна техніка, уважність до мелізмів. Велика роль приділялась педалізації, інтонуванню та звуковидобуванню, орієнтуючись на задум композитора. Саме цим елементам музикування приділялось значна роль і в педагогічній діяльності професора. Адже одним з головних аспектів у виховання музиканта є створення у нього певної моделі еталону звучання. Саме тому, Шукайло мала значний вплив на виховання майбутніх поколінь виконавців та розвиток харківської піаністичної школи. Мета дослідження – визначити систему принципів виконавсько-педагогічній творчості В. Шукайло як складової харківської піаністичної школи.