Поліфонічні цикли Валентина Бібіка як жанрово стильова система

Abstract

Пропонована дисертація є першим в українському музикознавстві досвідом спеціального системного дослідження-порівняння та наукового обґрунтування художнього значення трьох монументальних поліфонічних циклів – «24 прелюдії та фуги», тв. 2 (1969); «34 прелюдії та фуги», тв. 16 для фортепіано (1973–1978); «Прелюдія, Фуга та Арія на тему ВАСН», тв. 54 для двох фортепіано (1985) – видатного українського майстра поліфонії Валентина Бібіка (1940–2003) в аспекті еволюції його індивідуального авторського творчого методу, а також мистецтва поліфонії ХХ століття. Два із названих циклів, що сьогодні й досі не видані, а відтак зберігаються у рукописах (до речі, вони частково оцифровані авторкою дисертації за дозволом доньки – Вікторії Бібік) – тв. 2 та тв. 54 – залишаються майже невивченими в українському музикознавстві, натомість, становлять унікальне явище не тільки в українській, а й світовій фортепіанній літературі другої половини ХХ століття. За результатами дослідження всіх трьох циклів наголошено, що вони складають «золотий фонд» сучасної поліфонічної класики (що не виключає її інноваційного змісту). This dissertation represents the first systematic comparative research in Ukrainian musicology that substantiates the artistic value of three monumental polyphonic cycles by the outstanding Ukrainian master of polyphony Valentyn Bibik (1940–2003) – 24 Preludes and Fugues, Op. 2 (1969); 34 Preludes and Fugues, Op. 16 for piano (1973–1978); and Prelude, Fugue, and Aria on the Theme BACH, Op. 54 for two pianos (1985) – in the context of the evolution of his personal creative method and the art of 20th-century polyphony. Two of these cycles – Op. 2 and Op. 54 – remain unpublished and are preserved in manuscript form (partially digitized by the dissertation author with permission from the composer’s daughter, Viktoriia Bibik). These works are virtually unexplored in Ukrainian musicology and represent a unique phenomenon not only in Ukrainian but also in global piano literature of the second half of the 20th century. The study emphasizes that all three cycles constitute part of the "golden fund" of modern polyphonic classics, while also embodying innovative content.