Жанр концерту для саксофона в творчості композиторів ХХ століття : національно-стильовий контекст

Abstract

Дисертацію присвячено вивченню національно-стильового контексту творчості композиторів та саксофоністів ХХ століття, які разом створювали «звуковий образ інструмента» в своєму історичному хронотопі. У найновітній історії музики саксофон здобув визнання завдяки «вибуховому» впливу на спосіб мислення музикантів всього світу. Призмою для відбору аналітичного матеріалу обрано найбільш репрезентативну форму академічної комунікації – сольний інструментальний концерт з його атрибутивними ознаками (циклічна форма, концертний тип комунікації та музичної драматургії, фактурно-технічні модуси віртуозності, принцип гри-змагання tutti – soli). Цей магістральний флагман європейської традиції об’єднав навколо себе й інші, споріднені з ним жанри (концертино, п’єси, програмні цикли), ставши маркером блискучого розквіту саксофонного інструменталізму від його народження до нині. The dissertation is dedicated to the study of the national-stylistic context of the works of 20th-century composers and saxophonists, who collectively created the "sonic image of the instrument" within their historical chronotope. In the most recent history of music, the saxophone gained recognition due to its "explosive" influence on the mindset of musicians worldwide. The prism for selecting analytical material is the most representative form of academic communication – the solo instrumental concerto with its attributive features (cyclic form, the concerto type of communication and musical dramaturgy, textural-technical modes of virtuosity, the principle of competition between tutti and soli). This flagship genre of the European tradition has united around itself other related genres (concertino, pieces, programmatic cycles), becoming a marker of the brilliant flourishing of saxophone instrumentalism from its birth to the present day.