"Повітряна перспектива" у фортепіанних прелюдіях Василя Барвінського

Abstract

Пропонується аналіз циклу «П’ять прелюдій для фортепіано» В. Барвінського в аспекті виявлення імпресіоністичної стилістики у втіленні художньої образності. Мета статті – виявити засоби фортепіанного письма в Прелюдіях В. Барвінського, що зумовлюють художній ефект повітряно-просторової перспективи. Методологія дослідження є комплексною і поєднує метод аналізу та синтезу, що дозволяє розглянути окремі мініатюри циклу в їх унікальності й виявити спільно стилістичні риси; компаративного аналізу – спрямований на виявлення закономірностей і взаємозв’язків у контексті образної семантики циклу; музично-теоретичного аналізу – дозволяє розкрити художній зміст через усвідомлення застосованих композитором засобів виразності і структурних компонентів твору; систематизації та узагальнення – орієнтований на впорядкування тексту у логічну систему й досягнення послідовних і переконливих висновків. Наукова новизна. В статті вперше досліджено «П’ять прелюдій для фортепіано» В. Барвінського в аспекті імпресіоністичної стилістики письма, зокрема відтворення ефектів «повітряної перспективи». У висновках зазначено, що в мініатюрах № 1 (e-moll) і № 2 (Fis-dur) з циклу «П’ять прелюдій для фортепіано» композитор застосував комплекс прийомів імпресіоністичного письма, спрямованих на відтворення ефекту «повітряного простору», зокрема: розлоге регістрове розташування акордів, з октавним подвоєнням мелодичного голосу; повільний рух паралельними акордовими комплексами; одночасне використання крайніх регістрів без залучення середнього діапазону фортепіано і навпаки, звукове ущільнення середнього тембрового прошарку у поєднанні з прозорістю (фоновістю) верхнього і басового голосів; поєднання контрастних за фактурою і ритмом звукових площин, що рухаються паралельно; октавне перегукування у полярних звуковисотних діапазонах; невиразність мелодичної лінії, перетворення її на фігураційну, секвентну побудову; застосування гранично тихої звучності, з поступовим її згасанням; штрихова опозиційність паралельних звукових ліній; використання тенутно-стакатного штриха у сполученні з достатньо щільною педалізацією.