Фортепіанний концерт F-DUR Л. Ревуцького: досвід ціннісного аналізу

Abstract

Актуальність теми дослідження. 20 лютого 2024 року – особлива дата в культурному й мистецькому житті України: в цей день виповнилося 135 років від дня народження одного з найвпливовіших музичних діячів України ХХ століття – видатного композитора-класика, піаніста і педагога, вченого-експерта і вдумливого дослідника-мистецтвознавця, академіка НАН України Лева Миколайовича Ревуцького (1889–1977). Наше сьогодення надає нам дорогоцінну можливість відкрито обговорювати речі, що тривалий час, приховувані й замовчувані, перебували в історичній тіні, а також – об’єктивно дослідити й презентувати широкому загалу коштовні перлини творчого доробку цієї незвичайної людини. Композиторську спадщину Левка Миколайовича не можна назвати об’ємною. Втім, практично кожен його твір – це своєрідний «маяк», «дороговказ», зв’язуюча ланка, що відкриває наступним поколінням композиторів перспективи подальшого розвику ключових жанрів українського музичного мистецтва. Сказане особливим чином стосується фортепіанної музики композитора, де також репрезентовані усі ключові її жанри (концерт, соната, прелюдії, єтюди, п’єси-мініатюри, в тому числі – твори для дітей, транскрипції) і де кожен з творів – свого роду взірець, відзначений тонким мистецьким смаком і вишуканою досконалістю письма, достойний найретельнішого мистецтвознавчого та інтерпретаційного аналізу. 2009 рік – 120-та річниця з дня народження Л. Ревуцького – ознаменувався значною подією в українському музичному мистецтві: з історичного забуття було повернено дорогоцінний рукопис – партитуру першої редакції його фортепіанного концерта № 2, F-dur, вершинного опусу його фортепіанної творчості. Ще напередодні другої світової війни, керуючись, можливо, самому йому не зрозумілою, але властивою багатьом геніальним митцям інтуїцією, Лев Миколайович таємно від усіх передав ноти Концерту друзям, що мали виїхати за кордон – і недаремно: цей екземпляр згодом виявився єдиним, якому судилося зберегтися, хоч сам автор ніколи більше його й не побачив. Лише напередодні 120-ї річниці з дня народження композитора твір нарешті повернувся на свою історичну батьківщину. Цього ж 2009 року відбулася його світова прем’єра на концерті «Києв Музік Фест2009» у виконанні Романа Рєпки та в супроводі Симфонічного оркестру національної філармонії України під орудою Миколи Дядюри. Лише тепер, завдяки текстологічному та виконавському відновленню початкової версії цього фортепіанного шедевру, ми маємо можливість вповні оцінити й дослідити мистецький задум видатного художника і в буквальному розумінні реставрувати його найпершу виконавську концепцію, а також – порівняти її з виконавською інтерпретацією другої редакції твору. Втім, праць, які б відображали дослідницький рух у зазначеному напрямку, а тим більше – системного дослідження, присвяченого освітленню цієї важливої складової фортепіанного доробку Л. Ревуцького, на сьогоднішній день, й досі немає. Наша робота є однією з перших спроб заповнити утворений «вакуум», в чому й полягає її актуальність та наукова новизна.