Сонатини для фортепіано Карлоса Гуаставіно: жанрово-стильовий та інтерпретаційний аспекти

Abstract

Музичне мистецтво XX століття позначено розмаїттям напрямів, стилів і технік, що віддзеркалюють складний історико-культурний контекст цього періоду. Продовжуючи тенденції ХІХ століття, однією зі значущих рис епохи стала інтеграція національних традицій у сучасний композиторський процес, що сприяло формуванню нових естетичних концепцій та збагаченню музичної культури. У цьому контексті особливого значення набуває дослідження національних шкіл, які, зберігаючи культурну ідентичність, водночас активно впливають на глобальні музичні процеси. Це сприяє поглибленню культурного діалогу, розширенню світогляду та підтриманню національного музичного надбання в умовах сучасного глобалізованого світу. Творчість аргентинського композитора Карлоса Гуаставіно є важливим явищем у латиноамериканській музичній культурі XX століття. Багато відомих виконавців, таких як Марта Аргеріх, Гідон Кремер, Хосе Каррерас та інші включали твори композитора до своїх концертних програм чи записів. Будучи одним із найвидатніших представників аргентинської музики свого часу, він створив понад 500 творів, значна частина яких залишається неопублікованою. Його композиційний стиль характеризується тональною та романтичною основою, яка базується на співучій мелодиці, гармонійній ясності та глибокій емоційності. Гуаставіно, як піаніст, у своїй творчості розкрив багатогранність фортепіано, поєднуючи блискучість і віртуозність із ліризмом та інтимністю. Ця особливість зробила його музику популярною як серед виконавців, так і серед слухачів.