Ріхард Вагнер і революція

Abstract

У статті розглядається революційна позиція Ріхарда Вагнера як у мистецтві, так і в політичній сфері. Автор досліджує його участь у подіях 1848 року, показуючи, що Вагнер діяв свідомо, усвідомлюючи цілі і засоби, однак не ототожнював себе зі справжнім революціонером. Після поразки революційного руху він зосередився на артистичній революції та естетичних перетвореннях, переглянувши методи досягнення суспільних змін. Вагнер відмовився від насильницьких засобів, але не від ідеї оновлення, вбачаючи революційність у моральних, естетичних і національних аспектах. Згодом його співпраця з Людвігом II відкрила нову форму революційності — через вплив “згори”.