Амплуа баритона в опері "Дон Паскуале" Г. Доніцетті

Abstract

Оперна спадщина Гаетано Доніцетті посідає виняткове місце в історії італійського bel canto – художньої системи, що утвердилася у вокальній культурі XIX століття як еталон інтонаційної досконалості, виразності та стилістичної вишуканості. У межах цієї стилістики значущим об’єктом музикознавчого аналізу є феномен амплуа, який втілює поєднання вокально-тембрових, акторських і драматургічних характеристик виконавця. Особливої уваги заслуговує баритонове амплуа, яке в творчості Доніцетті набуває розмаїтих функцій – від комічного інтригана до ліричного героя з глибокою психологічною мотивацією.