Плейбек-театр в Україні під час російсько-української війни: методи роботи із вразливими спільнотами

Вантажиться...
Ескіз

Дата

ORCID

DOI

Науковий ступінь

Рівень дисертації

Шифр та назва спеціальності

Рада захисту

Установа захисту

Науковий керівник

Науковий керівник

Члени комітету

Назва журналу

Номер ISSN

Назва тому

Видавець

Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського

Анотація

Плейбек-театр – один із різновидів соціальних театрів імпровізацій (поруч, наприклад, театр пригноблених, форум-театр), що фокусується на зціленні суспільства через перетворення індивідуального досвіду на колективне надбання. Під час перформансу плейбек-театр прагне створити безпечний простір, де голоси вразливих та маргіналізованих спільнот можуть бути оприявленні та почуті. Мета дослідження систематизувати знання про методи роботи плейбек-театрів в Україні із вразливими спільнотами в умовах російсько-української війни та вказати на особливості підходів, що використовуються у роботі з різними групами. Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що вперше комплексно описані та проаналізовані ті підходи, які використовують українські плейбек-театри, що долають наслідки російсько-української війни, зокрема, працюючи із індивідуальними та колективними травмами, відкритими та прихованими суспільними конфліктами, питаннями комеморації на рівні локальних спільнот.

Опис

В Україні плейбек театр є відносно новим явищем, яке з’явилося більше 20 років тому і активно розвивається в великих містах, таких як Київ, Харків, Одеса, Запоріжжя, Донецьк, Дніпро. Його корені сягають європейської традиції плейбеку. Розвиток цієї форми театрального мистецтва, зокрема в Харкові, був значно посилений наслідками російсько-української війни, зокрема, через збільшення кількості вимушених переселенців та високий попит на соціально-психологічну допомогу. Методи роботи із вразливими спільнотами харківського плейбек-театру «Живе дзеркало» доводять, що методи плейбек-театру залежать від того, як близько знаходяться травмуючі спогади оповідача та чи має ситуація завершення в реальному житті. Історії без фіналу можуть викликати ретравматизацію. Важливо також враховувати ставлення оповідача до травми: якщо досвід ігнорується або витіснений, необхідно дозволити людині подивитися на свою історію з різних ракурсів (особистого, міжособистого, соціального, архетипного), щоб показати складність її стосунків з минулим. Для тимчасово переміщених осіб та людей із досвідом війни складною ситуацією є комунікація з людьми, які не пережили війну. Напруга часто проявляється у провокативних історіях чи порушенні ритуалів плейбеку. Особливо важливо зосередитись на перформативному осмисленні травматичного досвіду, а не на його ілюстрації, особливо коли йдеться про насильство чи смерть.

Бібліографічний опис

Глезіна Д. О. Плейбек-театр в Україні під час російсько-української війни: методи роботи із вразливими спільнотами : магіст. робота / Глезіна Деніза Олександрівна ; наук. кер. Чужинова І. Ю. - Харків: ХНУМ, 2024. - 58 с.

Підтвердження

Рецензія

Додано до

Згадується в