Струнний квартет № 3 Б. Бріттена як феномен пізнього стилю композитора

Abstract

У статті досліджується Третій струнний квартет Бенджаміна Бріттена як феномен пізнього стилю композитора та приклад його останнього опусу. Проаналізовано композиційно-драматургічні особливості твору, стильові риси, принципи інструментального письма та жанрову специфіку. Встановлено, що квартет акумулює характерні ознаки пізнього стилю Бріттена : аскетизм виразових засобів, опору на традиції народної та старовинної музики, строгість фактури й цілісність музичного мислення. Зроблено висновок про належність пізнього стилю композитора до консолідуючого типу.

The article examines the Third String Quartet by Benjamin Britten as a phenomenon of the composer’s late style and as an example of his final opus. The study analyzes the compositional and dramatic features of the work, its stylistic characteristics, principles of instrumental writing, and genre specificity. It is established that the quartet accumulates the characteristic features of Britten’s late style: asceticism of expressive means, reliance on folk and early music traditions, strict texture, and integrity of musical thinking. The article concludes that the composer’s late style belongs to the consolidating type.