Ладотональна система в камерно-вокальній музиці китайських композиторів ХХ століття у її зв'язках з виконавством

Abstract

Дисертацію присвячено процесу становлення китайської національної ладо-гармонічної системи ХХ століття у сфері камерно-вокальної музики у її зв’язках між композиторською творчістю та виконавством. На основі вивчення камерно-вокальних творів композиторів Чжу Цзяньера, Дін Шаньде, Тан Сяоліня, Ло Чжунчжуна і Сан Тонга у часових межах 1940-х – 1980-х років розглядається лінія еволюції їх ладотонального мислення, яка сформувала нову систему сучасних композиторських засобів, що змінили та ускладнили вокальні виконавські прийоми, значною мірою розширився круг всіх музичних мовних засобів виразності, збагатилися технічні та художні можливі голосу, а також значно підвищилися вимоги до виконавця сучасних камерно-вокальних творів. Осягнення новітніх технік та їх синтез з пентатоновим ладом надає китайським композиторам нових творчих можливостей, в тому числі, й у жанрі камерно-вокальної музики, яка в своїй основі ґрунтується європейських принципах співу бельканто у супроводі фортепіано, що має рівнотемперований стрій. Тому «адаптація» можливостей пентатоніки та всього комплексу засобів, що визначає національну своєрідність, у новій для нього реальності розкриває додаткові художні можливості пентатоніки. Даний процес стрімко відбувався у камерно-вокальних творах китайських композиторів ХХ століття, які демонструють різні підходи до втілення національного через сучасне, наближаючи, з одного боку вокальне виконання до автентичної акустики, з іншого, – експериментуючи з новітніми техніками письма і роблячи музичну мову своїх творів зрозумілою світу. The dissertation is devoted to the process of formation of the 20th-century Chinese national tonal-harmonic system in the realm of art song and its connections between compositional creativity and performance. Based on the study of art songs by composers Zhu Jian'er, Ding Shande, Tan Xiaolin, Luo Zhongzhong, and Sang Tong within the timeframe of the 1940s to 1980s, the line of evolution in their tonalmodal thinking is examined. This evolution formed a new system of modern compositional means that altered and complicated vocal performance techniques, significantly expanded the range of all musical and linguistic means of expression, enriched the technical and artistic possibilities of the voice, and substantially raised the demands on performers of modern art songs. Mastering new techniques and their synthesis with the pentatonic scale provides Chinese composers with new creative possibilities, including in the genre of art song, which is fundamentally based on European principles of bel canto singing accompanied by the piano with its equal tempered tuning. Therefore, the “adaptation” of the possibilities of pentatonicism and the entire complex of means defining national identity within this new reality reveals additional artistic potential of pentatonicism. This process occurred rapidly in the art songs of 20th-century Chinese composers, which demonstrate various approaches to embodying the national through the modern, bringing vocal performance closer to authentic acoustics on one hand, and experimenting with new writing techniques while making the musical language of their works understandable to the world on the other.