Твори для флейти угорських композиторів першої половини XX століття: жанрово-стильові та виконавські принципи

Abstract

Актуальність теми дослідження. Флейтове мистецтво досліджується на різних етапах розвитку музичної культури. Історичний період першої половини ХХ століття в Західній Європі характеризується поворотним моментом у музичному світі, який призводить до зміни парадигми, як наслідок – виникнення різноманітних музичних тенденцій. На початку ХХ століття флейта як солюючий інструмент набуває стрімкого розвитку. Як відомо, у виконавській флейтовій практиці найбільш знаними і затребуваними є твори саме французьких композиторів ХХ століття. Доцільним убачається дослідження творів для флейти у спадщині митців інших країн, у даному випадку – Угорщини, враховуючи ( в тому числі) етнічне походження автора магістерської роботи і, відповідно, зацікавленість угорською музичною культурою. Безсумнівно, творчість таких композиторів як Б. Барток та З. Кодай є дослідженою в багатьох наукових працях. Однак поруч з ними працювали їхні сучасники і послідовники – яскраві постаті, творчість яких постала вагомим внеском в історію музичної культури першої половини ХХ століття. Серед них – композитори Л. Вайнер, Е. Донаньї, П. Ярданьї, Е. Серванський, Д. Давід та інші, імена яких майже невідомі, творча спадщина яких допоки невисвітлена в українській музичній науці і є малопоширена у виконавській практиці України. Окрім того, актуальність теми дослідження зумовлена потребою збагачення флейтового репертуару, який у наш час вимагає поповнення оригінальними творами (поруч із наявною значною кількістю перекладень, створених для інших інструментів). Тож, враховуючи перелічені аспекти, дана магістерська робота фокусується на дослідженні творів для флейти угорських композиторів першої половини ХХ століття, що, в свою чергу, обумовлює актуальність теми дослідження. Мета дослідження – виявити жанрово-стильові та виконавські принципи творів для флейти угорських композиторів першої половини ХХ століття Л. Вайнера, Е. Донаньї, П. Ярданьї, Е. Серванського та Д. Дав