Оперні амплуа сопрано в європейському мистецтві XVII - XIX століть : інтерпретологічний аналіз

Abstract

У дисертації представлено дослідницьку концепцію вокального виконавства як когнітивну проблему на матеріалі мистецтва сопрано. Співак і його голос постають в ній як первісна онтологічна ознака вокального мистецтва, креативна сила актуальної комунікації, тоді як осердям всієї системи музичної творчості слугує музичне мислення — специфічний раціонально-духовний процес вокаліста і водночас «механізм» його реалізації в професійній діяльності. Метафізичний акт ототожнення Буття та Мистецтва через суб’єкта вокальної творчості (співачки) та духовно-естетичне задоволення від співу, співпереживання голосу, що звучить та сприймається як знаменник трансцендентної Краси в оперному жанрі. Константні функції співацького «мислення голосом» – семантична, рецептивно-сугестивна, перформативна (сценічна візуалізація образу в просторі театральної дії), символічно-пізнавальна – взаємодіють у часопросторі оперної вистави разом з когнітивною (розумово-усвідомленою) діяльністю. The dissertation presents a research concept of vocal performance as a cognitive problem, based on the art of the soprano. The singer and their voice are presented as the primary ontological feature of vocal art, a creative force of actual communication, while the core of the entire system of musical creativity is musical thinking – a specific rational-spiritual process of the vocalist and simultaneously the "mechanism" of its realization in professional activity. It is a metaphysical act of identifying Being and Art through the subject of vocal creativity (the female singer) and the spiritual-aesthetic pleasure derived from singing, the empathy with a voice that is sounded and perceived as the denominator of transcendent Beauty in the operatic genre. The constant functions of the singer's "thinking with the voice" – semantic, receptive-suggestive, performative (stage visualization of an image in the space of theatrical action), symbolic-cognitive – interact in the spacetime of an opera performance alongside cognitive (intellectual-conscious) activity.