Жанрово-стильові трансформації інтермецо в творчості українських композиторів другої половини ХХ - початку ХХІ століть

Abstract

Актуальність теми дослідження зумовлена тяжінням композиторів ХХ–ХХІ ст. до створення мініатюр. Це пояснюється багатовекторністю та швидкоплинністю життя окремої особистості та суспільства загалом. Мініатюра являє собою концентрат певних сенсів, який уособлює стиль мислення сучасного індивіду – ґрунтовного, при цьому лаконічного. Одним з різновидів мініатюри є жанр інтермецо. Інтермецо активно залучалося композиторами минулої та сучасної генерації. В європейській музиці до нього звертались: Р. Штраус, Ф. Мендельсон, Р. Шуман, Й. Брамс, А. Шенберг, Ф. Пуленк, К. Пендерецький та інші. В українській композиторській творчості згадаємо наступних: Л. Ревуцький, Н. Нижанківський, Б. Лятошинський, В. Гомоляк, Л. Грабовський, В. Сильвестров, М. Скорик, В. Бібік, Л. Шукайло, Г. Сасько, О. Ківа, Н. Боєва, О. Щетинський, А. Загайкевич, Б. Фроляк, О. Безбородько, З. Алмаші, Т. Ященко, Д. Малий та інші. Таким чином, спостерігаємо, що в українській музиці жанр інтермецо набув неабиякого поширення: як самостійна п’єса, як частина циклу, як цикл п’єс; отримав розповсюдження у різних виконавських складах сольного та ансамблевого музикування.