Камерний хоровий спів як феномен виконавської практики межі ХХ - ХХІ століть : когнітивний аналіз

Abstract

Дисертацію присвячено з’ясуванню значення актуального синтезу методології та прагматики камерного хорового співу як складової хорового мистецтва. Проблематика вивчення його специфіки та системних засад під гаслом когнітивістики зумовлена наявною тенденцією до «зрощування» хорової (концертної / навчальної) практики з академічною наукою. Хоровий спів як ніякій інший спосіб музикування сприяє комунікації людей на засадах об’єднання різних націй, конфесій та культур. Історико-стильова динаміка новітньої хорової практики як художньої системи, що трансформується в умовах глобалізації музичної культури, розкривається на ґрунті функціональної єдності всіх її підсистем (композиторська творчість – хорові жанри і хорове письмо – виконавство – наука), а також комунікації всіх її суб’єктів (композитор – диригент – хор співаків – реципієнт). The dissertation is devoted to clarifying the current synthesis of the history, methodology and pragmatics of modern choral art and chamber choral singing as its component in unity with the composer's experience in this area of creativity. The issue of studying the systemic principles of choral art under the slogan of performing cognitive science is stipulated by the existing tendency to "merge" choral (concert and educational) practice with academic science. Choral singing, like no other genre of music-making, contributes to the communication of people on the basis of uniting different nations, confessions and cultures. The historical and stylistic dynamics of modern choral practice as an artistic system that is transformed in the conditions of globalization of world musical culture is revealed through the recognition of the functional unity of all its subsystems (composer's creativity, choral writing, performance, scientific reflection), communication of all subjects of choral culture (composer – conductor – choir of singers – recipient).