Тромбон в музичному мистецтві ХХІ століття : нові формати комунікації

Abstract

Виконавське мистецтво на тромбоні в українському музикознавстві протягом останніх двох десятиліть перебуває у стадії активного розвитку, про що свідчить наявність досліджень історичного (Е. Бейнс, Д. Джуон, Д. Хінман, Г. Марценюк), органологічного (Д. Джуон, К. Шарп, Е. Бейнс), виконавського (Ф. Крижанівський, О. Дубка, С. Горовой, І. Палійчук, Я. Садівський) та семантичного (В. Громченко, Л. Кіль, К. Нортон, Цзоу Вей, Т. Дюппен, К. Роуз) напрямків. Водночас у науковому полі відсутні системні дослідження, що комплексно висвітлюють композиторсько-виконавську комунікацію у сфері тромбонового мистецтва ХХІ століття, особливо в аспекті його нових форматів: сольних, ансамблевих, цифрових та мультимедійних практик. Це зумовлює потребу в сучасному міждисциплінарному аналізі, здатному виявити актуальні тенденції та перспективи розвитку інструмента.

Trombone performance in Ukrainian musicology over the past two decades has been in a stage of active development, as evidenced by the presence of research in the historical (E. Baines, D. Juon, D. Hinman, H. Martsenyuk), organological (D. Juon, K. Sharpe, E. Baines), performance-related (F. Kryzhanivskyi, O. Dubka, S. Horovyi, I. Paliichuk, Ya. Sadivskyi), and semantic (V. Hromchenko, L. Kiel, K. Norton, Zou Wei, T. Duppen, K. Rose) fields. At the same time, there is a lack of systematic studies that comprehensively highlight composer–performer communication in the trombone art of the 21st century, especially in the context of its new formats — solo, ensemble, digital, and multimedia practices. This reveals the need for a modern interdisciplinary analysis capable of identifying current tendencies and prospects in the development of the instrument.