Репертуарна політика оперного театру «La Monnaie» в контексті європейських тенденцій сьогодення

Abstract

Статтю присвячено діяльності національної опери Бельгії «La Monnaie», історія та сучасний стан котрої маловідомі в Україні. Репертуар творчого колективу театру «La Monnaie» засвідчує, наче у дзеркалі, загальні тенденції інтерпретації європейської опери. Актуальність проблеми зумовлена відсутністю інформації про цей славетний театр у вітчизняній оперології. Мета статті – висвітлити засади репертуарної політики національного оперного театру «La Monnaie» в аспекті виконавського бачення. Методи дослідження зумовлені специфікою музично-театральної практики і відносяться до когнітивного музикознавства: історико-жанровий – визначає компендіум законів драматургії та виконавських традицій європейської опери за 400 років її існування; стильовий аналіз оперної вистави скеровує на розуміння музичного твору через мислення композитора як підґрунтя для подальшої інтерпретації постановниками (режисером/диригентом), зусилля яких розкриває інтерпретативний підхід. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що представлений матеріал є першим досвідом аналізу театральної практики «La Monnaie» в світлі інтерпретації оперної класики ХІХ ст.: зокрема, «Тангейзер» Р. Вагнера (під орудою режисера Яна Фабра і японського диригента Кадзуші Оно, 2004 рік) та «Аїда» Дж. Верді (режисер – Статіс Ліватинос; диригент – Ален Алтіноглу, 2017 рік) та інші. У світлі наукових дискусій щодо сучасних трансформацій опери в якості ознаки постмодерну постають дві тенденції – режисерський театр (націлений на оновлення візуально-сценічного ряду) та «опера диригента», які виборюють уявлення про оперу як невмирущий жанр новоєвропейської культури. У висновках автор відстоює «оперу диригента» як способу збереження оперної класики іманентними засобами вокально-музичної ідентичності (відповідності) композиторському першоджерелу. Опора на музично-критичну думку додають об’єктивного підґрунтя суб’єктивним міркуванням автора, обізнаного з сучасною практикою театру.