"Мовою серця" : антологія творів для клавесину Ж.- Ф. Рамо у парадигмі сучасного фортепіанного виконавства

Abstract

Циклічне виконання творів одного композитора актуалізує його спадщину, акцентуючи її самодостатню цінність та унаочнюючи постать митця як цілісний художній феномен. Розрізнені композиції у межах єдиного концептуального проєкту взаємодіють на новому смисловому рівні, окреслюючи складну траєкторію пошуків автора. Різноманітний творчий досвід відкривається у органічній єдності, крізь яку може вгадуватися генеральна настанова життєдіяльності митця. Для Жана-Філіппа Рамо (1683–1764) таку настанову однозначно сформулювати неможливо через множину його творчих іпостасей, але клавесинна творчість дозволяє осягнути логіку його мислення, знайти витоки його переконання, що справжня музика говорить “мовою серця”. У концертній практиці твори для клавесину Ж.-Ф. Рамо постають як царина ствердження історично інформованого виконавства, зорієнтованого на бароковий інструментарій та реконструкцію відповідного звукового мислення. Водночас прилаштовані до концертного рояля старовинні нотні тексти посіли чільне місце у репертуарі піаністів, які керуються методологічними засадами сучасного піанізму. Між цими інтерпретаційними підходами виникають певні суперечності, які і визначають проблемне поле даного мистецького проєкту.

The cyclical performance of works by a single composer brings his legacy into renewed focus, emphasizing its self-sufficient artistic value and revealing the figure of the artist as a holistic artistic phenomenon. Within a unified conceptual project, individual compositions interact on a new semantic level, outlining the complex trajectory of the composer’s creative quest. Diverse creative experience is revealed in an organic unity through which the artist’s overarching creative orientation may be discerned. In the case of Jean-Philippe Rameau (1683–1764), such an orientation cannot be formulated unequivocally because of the multiplicity of his creative roles; however, his harpsichord oeuvre makes it possible to grasp the logic of his thinking and to trace the origins of his conviction that true music speaks the “language of the heart.”