Амплуа баритона в опері «Дон Паскуале» Г. Доніцетті

Abstract

Магістерське дослідження присвячено комплексному аналізу вокально-драматургічної специфіки баритонового амплуа в естетиці bel canto на прикладі партії доктора Малатести з опери «Дон Паскуале» Г. Доніцетті. У роботі простежено еволюцію оперного стилю композитора та виявлено процеси гібридизації амплуа carattere і buffo. Розкрито функціональне значення Малатести як центрального координатора та «режисера» сюжетної інтриги. На основі порівняльного аналізу виконавських інтерпретацій провідних баритонів (Т. Гоббі, С. Брускантіні, Т. Хемпсона, Г. Вівіані, М. Верби та ін.) окреслено трансформацію образу від класичної буфонади до постмодерної режисерської гри.

This Master's thesis provides a comprehensive analysis of the vocal and dramaturgical characteristics of the baritone role within the bel canto aesthetics, focusing on the character of Doctor Malatesta in G. Donizetti’s opera "Don Pasquale". The study traces the evolution of the composer's operatic style and examines the hybridization of the carattere and buffo voice types. It highlights Malatesta's functional significance as the central coordinator and internal "director" of the plot's intrigue. Based on a comparative analysis of interpretations by leading baritones (T. Gobbi, S. Bruscantini, T. Hampson, G. Viviani, M. Werba, etc.), the study outlines the transformation of the role from classic buffoonery to postmodern stage directors' concept.