Формування скрипкового стилю в Concerti grossi А. Кореллі
Вантажиться...
Дата
2014
ORCID
DOI
Науковий ступінь
Рівень дисертації
Шифр та назва спеціальності
Рада захисту
Установа захисту
Науковий керівник
Члени комітету
Видавець
Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського
Анотація
Обгрунтовано обставини, завдяки яким віртуозна скрипкова гра у груповому концертуванні стає рушійною силою інструментального діалогу, заснованому на принципі «промовистої» гри, сполученні «свободи» та «порядку» з одночасним формуванням ідеї контрасту у напрямку від просторово-фонічного (гра «світлотіні») до власне тематичного. Визначено типові риси використання А.Кореллі скрипкового ігрового ресурсу, який тяжіє до уніфікації у галузях штрихової техніки, позиційної гри, використанні вібрато та мелізмів, що стає основою подальшого розвитку скрипкового мистецтва, витоки якого сягають до його першого сталого зразку - макроциклу з 12 Сoncerti grossi видатного італійського майстра.
I have identified the circumstances under which violin-playing in group concerto performance becomes a moving force of the instrumental dialogue that is based on the principles of the “speech-like” play, the combination of “freedom” and “order” alongside the formation of the idea of contrast in the direction from spatio-phonical (the play of “light and shadow”) towards thematical as such. I have identified the typical features of Arcangelo Corelli’s use of violin-playing resource that demonstrates a tendency towards unification, even towards standardization in the spheres of stroke technique, positional play, the use of vibrato and melismi that becomes the foundation of later development of violin-playing art whose origins stem from its first mature example, the macro-cycle of 12 Concerti grossi of the great Italian master.
I have identified the circumstances under which violin-playing in group concerto performance becomes a moving force of the instrumental dialogue that is based on the principles of the “speech-like” play, the combination of “freedom” and “order” alongside the formation of the idea of contrast in the direction from spatio-phonical (the play of “light and shadow”) towards thematical as such. I have identified the typical features of Arcangelo Corelli’s use of violin-playing resource that demonstrates a tendency towards unification, even towards standardization in the spheres of stroke technique, positional play, the use of vibrato and melismi that becomes the foundation of later development of violin-playing art whose origins stem from its first mature example, the macro-cycle of 12 Concerti grossi of the great Italian master.
Опис
Ключові слова
concerto grosso, скрипкове виконавство, violin performance
Бібліографічний опис
Гребнєва І. В. Формування скрипкового стилю в Concerti grossi А. Кореллі : автореф. канд. мистецтвознавства / Гребнєва Ірина Вікторівна. Харків, 2014. - 18 с.