Прелюдії для фортепіано українських композиторів ХХ століття: досвід системного аналізу

Abstract

В наш час дослідження української композиторської спадщини набуває особливої значущості. Зосереджуючись на жанрі фортепіанної прелюдії, піаніст має можливість глибше осягнути українські національні музичні традиції, а також сприяти збереженню і популяризації культурного надбання України. Розширення фортепіанного репертуару передбачає залучення творів з різних регіонів, що дозволяє виявити спільні риси, які об’єднують українське музичне мистецтво. Вибір жанру прелюдії обумовлений його затребуваністю в концертнопедагогічному репертуарі на всіх рівнях мистецької освіти (дитяча музична школа – коледж – заклад вищої освіти), оскільки він об’єднує лаконічність форми з глибоким емоційним та виразним наповненням. У ХХ столітті прелюдія для фортепіано стала своєрідною платформою для експериментів, де українські композитори одночасно відображали світові тенденції, під впливом таких авторів, як Клод Дебюссі та Фредерік Шопен, і створювали національну інтерпретацію цього жанру.