Андраш Шифф : "Музика народжується з тиші"

Abstract

Андраш Шифф – один з найвидатніших піаністів сучасності, багатократний лавреат престижних міжнародних конкурсів, визнаний інтерпретатор творів Й.С. Баха, В.А. Моцарта, Л. ван Бетовена, Ф. Шуберта, Р. Шумана та інших. Уродженець Угорщини він є євреєм за національністю, наразі має три громадянства – угорське, австрійське та британське. Випускник Будапештської музичної академії, А. Шифф вчився у П. Кадоси, Ф. Радоша та Д. Куртага. Виступає не лише як соліст, але і як камерний музикант, диригент, директор фестивалів. Мета статті – увести в науковий обіг українського музикознавства відомості про творчу особистість видатного піаніста сучасності Андраша Шиффа, зокрема, інформацію про формування його індивідуальності, репертуар, особливості піаністичної техніки та виконавського процесу, ставлення до інструменту, принципи, цінності, погляди, професійний досвід, спираючись на факти, описані піаністом у його книзі «Музика народжується з тиші. Розмови з Мартіном Мейєром», що вийшла німецькою мовою в Касселі у видавництві Bärenreiter у 2024 році. Методологія. У роботі використано методи описовий, критично-аналітичний, порівняльний, інтерпретаційний, систематичний, культурно-історичний. Наукова новизна дослідження визначається його абсолютно новітньою, хоча й водночас дуже актуальною проблематикою (вивчення зазначеної проблеми ніколи не проводилося, хоча воно має велике значення для українського фортепіанного виконавства). Висновки. А. Шифф – яскравий представник угорської фортепіанної школи, чиї творчі принципи було сформовано під керівництвом П. Кадоси, Д. Куртага, Ф. Радоша, а також таких музикантів як Дж. Малкольм, А. Фішер, Р. Серкін. Репертуар А. Шиффа включає твори Й.С. Баха, Й. Гайдна, В.А. Моцарта, Л. ван Бетовена, Ф. Шуберта, Ф. Мендельсона, Р. Шумана, Ф. Шопена, Й. Брамса, Ф. Бузоні, Б. Бартока та інших. Основні виконавські рекомендації А. Шиффа полягають у необхідності слухового самоконтролю, який він називає «третім вухом», в т.ч. за якістю звуковидобування, а також – поліфонічного слухання, що представляє собою досягнення збалансованого звучання всіх голосів фактури, дотриманні принципів ефективного та економного тренування, врахування жанрової природи тематизму під час виконання твору, сміливого використання педалі, з почуттям міри та художнього смаку. У питаннях інтерпретації А. Шифф обстоює необхідність обдумано підходити до темпових, артикуляційних позначень, радить залучати інтуїцію, вивчати рукописи, що можуть підказати виконавцю, як якомога більш природно промовляти музикою до слухача, виконувати твір так, щоб він ніс певну естетичну інформацію, а не був сумою механічно виконаних прийомів і штрихів. А. Шифф – противник музичної «глобалізації» і вважає, що далеко не вся музика ідеально може бути виконана на роялі Steinway, зокрема, для виконання творів класицизму та раннього романтизму значно більш прийнятними, на його думку, є інструменти ХІХ та початку ХХ століття. Фундаментальні педагогічні принципи А. Шиффа в цілому зводяться до посадки за інструментом і дихання. На його думку, технічні та механічні аспекти гри ніколи не бувають головними, хоча ними також не можна нехтувати.