Досвід використання відеоряду на сценах українських театрів 2010-2020-х років (на прикладі інтерактивної вистави-гри "Торкатися дозволено")

Abstract

Сучасні вимоги до актора, який працює в театрі, складні, бо майстер сцени повинен не тільки досконало володіти своїм тілом, мати чітку дикцію, гарний голос і тембр, яскраву уяву, темперамент і спостережливість, але й бути індивідуальністю універсального характеру, тобто вміти, коли з’являється задум, не тільки майстерно зіграти в моновиставі, максимально перевтілившись в образ, що, насправді, дуже складно, але й поставити і продумати навіть її сценографію. Якщо робота над костюмом чи гримом у моновиставі – це звичайні речі для актора, то, наприклад, використання відеоряду – ні. У той же час застосування відеопроєкції могло б полегшити існування актора на сцені, бо якісь важливі образи-символи можна було б розкрити через світлини чи відеоряд, які б проектувалися, наприклад, на екран чи задник сцени. Але театрознавці зізнаються, що «наразі триває етап збирання та систематизації емпіричного матеріалу через різноманітні джерела», бо «проблема експансії мультимедійних засобів на театральній сцені є відносно новою для вітчизняної мистецтвознавчої науки» [23, с. 105]. Таким чином, як бачимо, з одного боку, перед акторами виникають нові вимоги по створенню оригінальних за формою та змістом вистав, у яких активно б використовувалися можливості відеопроєкцій, разом з тим вітчизняні мистецтвознавці ще не написали комплексних наукових досліджень, в яких би на новому рівні була достатньо повно проаналізована ця проблема. Цим і визначається актуальність нашої роботи.