Особливості розвитку постдокументального театру (на прикладі онлайн-вистави «Моя війна і я»)

Abstract

Постдокументальний театр зараз переживає період активного розвитку і росту популярності, завдяки тому, що використовує нові засоби впливу та матеріали для постановки, оригінальні задуми режисерів. Більшість практиків постдокументального театру працює з архівними матеріалами, оригіналами документів, судовими протоколами, інтервʼю та статистикою, у той же час, вводячи в постановки художні твори, а реальне поєднуючи з вигаданим. Однією з причин зростання популярності цього виду театру є різного роду кризи у світі, серед яких і війна в Україні. Треба зазначити, що постдокументальний театр є менш дослідженим, ніж документальний. В Україні за часи незалежності з цієї теми була захищена дисертація (О. Апчел), розроблені тренінги (Г. Джикаєва), деякі статті вийшли у 2010-ті роки. Наукові дослідження, що присвячені постдокументальному театру, існують, але майже всі вони обмежуються певною територією чи часовими рамками і не в повній мірі відображають сучасний контекст та нові тенденції розвитку постдокументального театру. Таким чином, тема магістерської роботи, яка присвячена дослідженню особливостей розвитку постдокументального театру, є актуальною. Об’єктом даної роботи є розвиток постдокументального театру в Західній Європі та Україні 2010–2020-х років. Предмет роботи – онлайн-вистава про війну в Україні. Мета – проаналізувати особливості розвитку постдокументального театру реалізувати отримані результати дослідження в роботі над онлайн виставою «Моя війна і я».