Типологія пісенних форм в естрадній вокальній музиці другої половини ХХ - ХХІ століть (на матеріалі творчості європейських та американських композиторів)

Abstract

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю комплексного аналізу пісенної форми як багаторівневої системи, а також відсутністю цілісної типології пісенних форм, побудованої на функціональній взаємодії структурних розділів пісні. Наукових розвідок, присвячених цілісній типології сучасних пісенних форм, наразі недостатньо. Актуальність також зумовлена глибокими трансформаціями музичної культури другої половини XX — початку XXI століття, пов’язаними з розвитком технологій звукозапису, трансформацією медіасередовища та формуванням нових моделей музичного мислення. У цих умовах пісня перестає бути лише текстоцентричною формою і постає як складний музично-психологічний та структурно організований об’єкт, у якому взаємодіють ритмічні, мелодичні, темброві, смислові та технологічні чинники. D. Huron пов’язує музичне очікування з психофізіологічними механізмами сприйняття, що дозволяє розглядати повторюваність як один із чинників формотворення сучасної пісні [21]. Особливого значення набуває дослідження способів, через які структурна організація пісні реалізує її драматургічні та семантичні функції. У сучасній композиторській практиці спостерігається тенденція до інтеграції поетичного тексту, музичної організації та психологічного впливу в єдину систему, що вимагає розширення аналітичного апарату музикознавства. У цьому контексті перспективним є підхід, заснований на поєднанні структурно-функціонального аналізу з концепцією міфодизайну.