Соната для альта і фортепіано Р. Кларк: досвід виконавського аналізу

Abstract

Актуальність теми дослідження. Перша половина ХХ століття стала періодом динамічних і неоднозначних змін у європейській музичній культурі. Вони стосувалися як композиторських технік, так і виконавського мистецтва, змусивши митців по-новому подивитися на функціональність оркестрових інструментів. Традиційне уявлення про них як про суто структурні елементи оркестру поступово переосмислювалося. Одним із таких інструментів був і альт. Саме в цей час виникає поняття «альтова революція» (А. Городецький), що вказує на кардинальні зміни у виконавській практиці та розширення сольного репертуару для цього інструмента. Інтерес композиторів до альта поступово зростав: від сольних епізодів у симфонічних партитурах Р. Штрауса та Г. Малера – до повноцінних творів П. Гіндеміта, Б. Бартока, Б. Бріттена, Р. Кларк і Д. Мійо. На зміцнення його позицій також вплинули становлення національних виконавських шкіл та активна співпраця музикантів з майстрами струнних інструментів, що сприяло технічному вдосконаленню альта. У композиціях того періоду альт набуває нових художньо-семантичних рис. Його тембр і виразність дедалі частіше використовуються для створення глибоких, іноді філософських образів, що проявляються в різноманітних стильових і жанрових контекстах. Один із таких творів – Соната для альта та фортепіано Ребекки Кларк (1919). Як професійна альтистка й активна учасниця «альтової революції», вона тонко відчувала виконавські трансформації свого часу. Аналіз цього твору в парадигмі сучасного виконавського мистецтва дозволяє глибше осмислити еволюцію альтового стилю й техніки, що визначає актуальність даного дослідження. Об’єкт дослідження – альтове мистецтво Британії першої половини ХХ століття. Предмет дослідження – стиль Сонати для альта та фортепіано Р. Кларк в єдності композиторського та виконавського мислення. Мета дослідження – виявлення стилістичних принципів та здійснення виконавського аналізу Сонати для альта та фортепіано Р. Кларк.