«Капричіо» для фортепіано Сан Тонга: специфіка трансформації жанру

Вантажиться...
Ескіз

Дата

Науковий ступінь

Рівень дисертації

Шифр та назва спеціальності

Рада захисту

Установа захисту

Науковий керівник/консультант

Члени комітету

Назва журналу

Номер ISSN

Назва тому

Видавець

Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського

Анотація

У статті висвітлено специфіку трансформації західного жанру капричіо у фортепіанній творчості китайського композитора Сан Тонга (на прикладі «Капричіо», 1959). Визначено, що в умовах ідеологічного тиску кінця 1950-х років митець перетворив віртуозну західну форму на засіб прихованого філософсько-екзистенційного висловлення та «тихого ескапізму». Показано, як класична конфліктна сонатність поступається місцем даоській діалектиці Інь-Ян, європейська функціональна гармонія та метрична симетрія — політональній колористиці та нерегулярній ритміці «сань-бань» (втіленню естетики «цзижань»), а фортепіанна фактура через техніку «сюй-ши» й імітацію народних інструментів набуває рис акустичного медіуму Сходу. The article explores the transformation of the Western capriccio genre in the piano works of the Chinese composer Sang Tong, focusing on his Capriccio (1959). It demonstrates how, under the ideological constraints of the late 1950s, the composer turned a virtuoso European form into a symbolic medium for covert philosophical expression and "quiet escapism". The study reveals the replacement of conflictual sonata dramaturgy with the Taoist Yin-Yang dialectic, functional harmony and metric symmetry with polytonal colorism and irregular san-ban rhythms (embodiment of ziran aesthetics), while the piano texture transforms into a multidimensional Eastern acoustic medium through xu-shi techniques and imitation of traditional instruments.

Опис

Бібліографічний опис

Ху Менюнь «Капричіо» для фортепіано Сан Тонга: специфіка трансформації жанру / Ху Менюнь // Аспекти історичного музикознавства : зб. наук. статей / Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського. Харків, 2026. Вип. 42. С. 241–254.

Підтвердження

Рецензія

Додано до

Згадується в