Семантичні двійники у весільно-ігровому хронтопі commedia per musica В. А. Моцарта «Le nozze di Figaro»

Abstract

У статті обґрунтовано інтерпретацію опери В. А. Моцарта «Весілля Фігаро» як оперного міфу, підпорядкованого законам гри (за Дж. Мідом та Й. Гейзінгою). Мета дослідження — розкрити специфіку функціонування семантичних двійників у весільно-ігровому хронотопі твору. Визначено розмаїття ігрових форм (ритуал, агон, маскарад) та ознаки міфологіки (розгорнення магічних імен, двійництво персонажів). Посилення сакральної складової дає змогу розглядати міфотворчість як жанровий атрибут opera scenica, розширюючи межі міфооперології та підтверджуючи концепцію твору як відкритої системи (opera aperta).

The article substantiates the interpretation of W. A. Mozart's opera Le nozze di Figaro as an operatic myth governed by the laws of play (as conceptualized by G. Mead and J. Huizinga). The study aims to reveal the specific functioning of semantic doubles within the opera's wedding-play chronotope. The research identifies a diversity of play forms (ritual, agon, masquerade) and mythic features (magical names, character duality). The integration of sacred elements positions myth-making as a genre attribute of opera scenica, expanding the scope of mytho-operology and confirming the work's nature as an opera aperta.