Специфіка методів роботи над поліфонічними циклами М. Скорика (на прикладі Прелюдії та фуги С-dur)

Abstract

У статті розглядаються основні принципи роботи над поліфонічними циклами Мирослава Скорика. Прелюдії і фуги М. Скорика виділяються з-поміж інших своїми яскравими індивідуально-стильовими рисами: в них немає підкресленого новаторства, оскільки М. Скорик звернувся до жанру прелюдії та фуги, коли той уже набув значного поширення серед композиторів і в Україні, й у світі, і більшість з них запропонувало безліч нових нетрадиційних рішень, однак Мирослав Скорик ставить акцент на єдності традицій – класичних та новітніх – і з особливою майстерністю втілює цю ідею у сфері поліфонічного письма. В цьому вбачається ґрунтовна обізнаність композитора у жанрово-стильових аспектах (Задерацька, 1999).