Феномен мета-жанрової форми у музичній творчості доби Модернізму та постмодерну

Abstract

Метою дослідження є понятійно-смислове виокремлення феномена мета-жанрової форми як такого виду музичної творчості, що виявляє трансрегресивну форму стосунку щодо академічної системи жанрових амплуа. Суть такої постановки питання визначає історія формування теорії жанрів музичної творчості – від уявлень про певні норми й навіть технології музичного письма до структурованості жанрових форм музичної творчості згідно з історично складеними академічними традиціями. Методологічною основою дослідження є новітні теоретичні судження про жанрову форму у музиці; а надто – стосовно її семантичного інваріанту як типу змісту та певних принципів його структурованості, що в праксеологічному аспекті виступають в ролі певної еталонної індикації (епістемологічний / знаннєвий дискурс). Наукова новизна дослідження полягає у тому, що феномен мета-жанрової форми розглядається як синергетично новітній алгоритм музичного мислення, що покладається на метафізичну наукову картину світу й тим самим регламентує оцінювання неординарного підходу щодо способів жанроутворення. Висновки: репрезентований музичною творчістю доби Модернізму та постмодерну підхід щодо алгоритмів жанроутворення виявляє наміри трансрегресивного проривання за межі академічно складеної системи музичних жанрів, але при цьому – попри породження новітніх сестемотвірних алгоритмів, – продовжує традицію семантичної структуризації феномена «жанр». Доведено і стверджено, що обʼєктивуючим чинником при цьому є одвічно істинна природа Світу музики як звукоінтонаційного середовища, а диференційованим (субʼєктивованим) – семантизація звукової форми-ідеї, що як стратегія звукомислення заступає собою класичні канони мовомислення.