Віденські класики як творці музично-комічного

Abstract

Стаття присвячена дослідженню однієї з найменш вивчених категорій естетичної думки — музично-комічного — на прикладі творчої діяльності віденських класиків. Автор розкриває різноманітність форм, засобів та проявів комічного у музиці Й. Гайдна, В. А. Моцарта та Л. ван Бетховена, для світосприйняття яких ця сфера була особливо близькою. У роботі простежуються історичні корені феномену від античності до епохи класицизму та обґрунтовується його вагоме значення в музично-естетичній думці.

The article explores one of the least studied categories of aesthetic thought — the musical-comic — through the lens of the creative work of the Viennese classics. The author reveals the diversity of forms, devices, and manifestations of the comic in the music of J. Haydn, W. A. Mozart, and L. van Beethoven, whose worldview was particularly attuned to this aesthetic sphere. The study traces the historical roots of the phenomenon from antiquity to the Classical era and substantiates its significant role in musical and aesthetic theory.