Інтроспективність як ознака лірико-драматичного жанру скрипкового концерту Е. Елгара

Abstract

Скрипковий концерт Е. Елгара (1910), перший з двох його інструментальних концертів, є черговим кроком композитора на шляху оволодіння ним різними музичними жанрами, накопичення нових творчих ідей. За рядом параметрів твір наближується до Першої симфонії, стаючи ніби її «дублем», але зі скрипкою-солістом – інструментом, на якому грав сам композитор. Отже, вивчення Концерту є актуальним і при аналізі творчої еволюції композитора, і для розуміння його ставлення до концертного жанру, і для розкриття смислу самовираження автора. Розгляд твору саме в аспекті останнього – виявлення рис інтроспективності в музиці Скрипкового концерту як складової його жанрової структури – є метою представленого дослідження, яке є першою спробою такого роду. Встановлюється, що інтроспективність, серед іншого, зумовлює належність Концерту до лірико-драматичного різновиду жанру. Робиться висновок, що ця ознака максимально унаочнюється в каденції Концерту – найбільш показовому для цього жанру епізоді – завдяки ліричному способу висловлювання, ремінісценціям і похідному тематизму, відмові від чіткої метроритмічної організації, що уможливлює сприйняття каденції як моменту зупинки в часі задля ліричної рефлексії. Серед інших рис інтроспективності – переважання ліричних тем, значна кількість фрагментів з тихою динамікою та передбачуваний жанром «вихід» соліста на перший план, хоча й при дотриманні паритету сольної та оркестрової партій.