Синестетика та інтермедіальність у творчій стратегії Мередіт Монк

Abstract

В умовах глибинних трансформацій сучасного соціокультурного простору та мистецьких практик особливої актуальності набуває осмислення доробку митців, що працюють на перетині мистецтв, формуючи нову інтермедіальну мову художнього вираження. Стаття присвячена аналізу творчості однієї з найвпливовіших постатей американського авангардного мистецтва другої половини ХХ століття – композиторки, співачки та режисерки Мередіт Монк. Дослідження базується на міждисциплінарному підході. Його мета полягає у виявленні та систематизації специфіки творчої стратегії М. Монк крізь призму синестетики як способу художнього мислення та інтермедіальності як композиційного принципу; наукова новизна – у визначенні специфіки поетики творчості М. Монк як явища на перетині перформативного жесту та інтермедіальної форми, що вимагає залучення сучасних естетичних концептів синестезії та інтермедіальності. Окрему увагу приділено аналізу композицій, де перформативний жест постає не лише як естетичний елемент, а й як засіб втілення нової «тілесної музики». У результаті виокремлено ключові риси авторського стилю мисткині: це інтермедіальність як модель формотворення, синестетика як глибока перцептивна стратегія та «втілена» художня мова.