Харківська фольклористична школа і її роль у формуванні та інституціоналізації вітчизняного етномузикознавства

Abstract

Мета статті – окреслити основні віхи розвитку Харківської фольклористичної школи у дзеркалі історичної панорами, що охоплює час від заснування Харківського університету до діяльності сучасних етномузикологів Харківщини та навчальної лабораторії фольклору ХНУМ ім. І.П. Котляревського в умовах війни. Методологію наукового дослідження становлять наступні наукові підходи: історіографічний, аксіологічний, а також загальнонаукові методи (аналіз синтез, індукція, дедукція). Під час дослідження медіатизації як інструмента збереження культурної спадщини Слобожанщини застосовано міждисциплінарний підхід. Новизна. Харківська фольклористика, яка сформувалась в ХІХ – ХХ сторіччі, динамічно скерувала засади культурно-історичної школи та довела свою причетність до новаторських методів європейської науки. Також новизною представленого дослідження є характеристика сучасних форм репрезентації архівних матеріалів Навчальної лабораторії фольклору в цифровому середовищі та визначення стратегії збереження національної культурної спадщини Слобожанщини в умовах війни. Висновки. Харківська фольклористична школа акумулювала в своїй практиці передові методи дослідження (компаративістика, структурна типологія), тим самим заклала потужний фундамент для дослідників прийдешніх поколінь, як в науковій, так і в дидактичній царині. Надалі цифровий архів навчальної лабораторії фольклору Харківського національного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського став резервуаром і провідником наукової спадщини, культурної пам’ятi та національної ідентичності в її екзистенційному вимірі. За роки свого функціонування Навчальна лабораторія фольклору здійснила проведення першого оперативного етапу цифрового архівування, а також пілотного етапу щодо репрезентації матеріалів на навчальному сайті.