Вербально-текстова поліфонічна техніка в українській хоровій музиці (на прикладі творів на слова Тараса Шевченка)

Abstract

Розглянуто наукову концепцію вербально-текстової поліфонії І. Б. Пясковського, наголошено, що така поліфонічна техніка в музиці українських композиторів виявляється в роботі з текстовими фонемами і синтагмами, які зазвичай мають звуковисотно-ритмічне оформлення. Сформульовано актуальність теми дослідження, зумовлену необхідністю подальшого розвитку в теоретичному музикознавстві теорії вербально-текстової поліфонії І. Пясковського, яка наразі вивчена недостатньо. Виявлено передумови зазначеного виду поліфонії в музичних творах на слова Т. Шевченка, а саме: музикальність його поезії і сталий характер специфічної ритмо-організації віршів (так званий коломийковий 14-складник). Здійснено огляд різновидів вербально-текстової поліфонічної техніки в українській хоровій музиці a cappella на тексти поетичного циклу «Давидові псалми». Висвітлено дві групи вербально-текстових поліфонічних прийомів залежно від композиторської роботи на фонематичному й синтагматичному рівнях, визначено засоби фонематичної композиторської роботи, зокрема сегментування, акцентування або часове подовження звучання складу. Окреслено прийоми синтагматичної композиторської роботи: а) симультанне різноритмічне викладення одного й того ж тексту на кількох фактурних рівнях, кількість яких може варіюватися від двох до чотирьох (п’яти); б) текстова імітація, що проявляється в ритмічному і текстовому викладенні; в) інтонаційно-текстове або ритмічно-текстове остинато, у поєднанні з пермутацією; г) поліфонічні прийоми з використанням сучасних позавербальних засобів вокального інтонування. Узагальнено наявні різноманітні підходи до «маркування» в розглянутих творах семантично значущих фонем і лексем Шевченкового тексту: темброво-фактурне потовщення; контрапунктичний виклад; знаки подовження звучання.