Оркестрування як чинник жанровідтворення (на прикладі аналізу Concerto Grosso № 4 "Пори року" З. Алмаші)

Abstract

Переосмислення існуючих жанрових моделей в музиці ХХ-ХХІ століть формує потребу у визначенні рис, що утворюють жанровий генотип. У жанрі concerto grosso оркестрування є однією із сутнісних жанроутворювальних ознак. Мета цього дослідження – виявити риси оркестрування у циклі «Пори року» Золтана Алмаші, атрибутивні для жанру concerto grosso, та визначити специфічні принципи будови оркестрової фактури. Композицію З. Алмаші «Пори року» вперше проаналізовано задля виявлення ролі оркестрування у жанровідтворенні. Застосовано історико-типологічний, жанровий, стильо вий і структурно-функціональний методи дослідження для розкриття специфіки твору З. Алмаші з позначеної позиції. З’ясовано, що система тембрових і фактурних прийомів, використаних композитором, виконує важливу роль у жанровідтворенні. До них належать: обраний інструментальний склад – камерний оркестр (дерев’яні духові, струнно-смичкові і фортепіано); наявність двох відмінних за функціями груп (concertino і ripieno); зіставлення різних за щільністю викладу і віртуозністю партій; темброве протиставлення і темброва комбінаторика; звукозображальність як художній прийом.