«Відкрита» нотація як інструмент створення композиторського тексту (автокоментар)

Abstract

Музична нотація – еволюційна знакова система, що за допомогою візуальних символів передає смисл композиторського висловлювання та зазнає змін разом із музичним мисленням в ході соціокультурного і науково-технічного прогресу. Нотація є принципово відкритою системою у тому сенсі, що не має меж для свого розвитку, хоча історично сформовані її типи і перетворюються на «закриті» – традиційні для культури певної соціально-історичної спільноти. Пʼятилінійна нотація через свою універсальність – можливість точної фіксації всіх параметрів звуку – стала «традиційною» для сучасного музичного світу. «Нетрадиційних» форм вона набула у творах композиторів ХХ–XXI століть у зв’язку з необхідністю фіксації нових звукових структур (сонорних, алеаторних та ін.); сьогодні нотація стає індивідуалізованою, аж до винайдення типу запису лише в окремому творі. «Мандрівне» поняття «традиційна нотація» викликає певну термінологічну невизначеність; натомість актуальним стає обговорення концепту «відкритої» музичної нотації як атрибутивної складової процесу творення композитора на сучасному етапі. Новизна цього дослідження полягає в тому, що у науковий дискурс пропонується ввести дефініцію «“відкрита” нотація» для позначення різноманітних способів фіксації музики, що втілює сучасні індивідуальні композиторські концепції, які виходять за межі усталених орієнтирів. Метою публікації є обґрунтування принципів «відкритої» музичної нотації як альтернативного інструменту для створення музики на прикладі циклу «Гравюри» для фортепіано, що належить до творчого доробку її автора. У висновках надаються положення концепції «відкритої» музичної нотації, з’ясовані через композиційно-семантичний аналіз фортепіанного циклу «Гравюри».