Мистецтво академічного вокалу в сучасному науковому та педагогічно-методичному дискурсах

Abstract

Стаття присвячена осмисленню доробку сучасної української музикології з питань вокального мистецтва. Мета статті – окреслити провідні спрямування сучасного національного наукового та педагогічно-методичного дискурсу щодо питань мистецтва вокалу. Акцентовано значущість сутнісних зрушень у стильовій, жанровій, виразовій сферах музичного мистецтва, дифузії його академічної, народної та естрадної царин та новітніх пошуків у композиторській практиці, які слугують чинниками формування нового образу універсальної творчої особистості вокаліста та інтенсифікації наукової та педагогічно-методичної рефлексії щодо сутності та специфіки сучасного вокального мистецтва. У статті наголошено на масштабності та різноспрямованості сучасного наукового та педагогічно-методичного дискурсу із питань мистецтва вокалу та окреслено такі його визначальні вектори, як: збереження традиційних педагогічно-методичних настанов у працях навчального спрямування; інтенсифікація наукового дослідження широкого кола питань мистецтва вокалу в монографічних працях; уведення в обрії вокальної педагогіки історичного, феноменологічного, культурологічного ракурсів осмислення вокального мистецтва; формування національно-ментальних, етнокультурних вимірів осмислення національного мистецтва вокалу; тенденція репрезентації вокального мистецтва як універсального, потенційно синтезуючого настанови академічного, народного та в естрадного вокалу; активізація дослідження історії українського вокального мистецтва в національному та світовому контекстах; осмислення специфіки інноваційних методичних настанов та новітніх вокальних технік; активізація уваги до окремих питань вокального мистецтва, зокрема щодо сутності та особливостей психологічно-емоційної компоненти вокально-виконавської творчості, а також художнього звуку та дикції як її фундаментальних основ, виконавської надійності вокаліста та специфіки виконавської артикуляції іноземними мовами тощо.