Моноопера Віталія Губаренка «Листи кохання» («Ніжність») у контексті сучасного виконавства

Abstract

Виявлено ознаки унікальності моноопери «Листи кохання» («Ніжність») у кількох камерно-сценічних формах української опери другої половини XX століття. Застосовано семантико-психологічні методи дослідження, інтонаційний і жанрово-стильовий аналіз. Обґрунтовано специфіку моноопери Віталія Губаренка з позицій вокально-сценічної інтерпретації. Сформовано концепцію цілісної інтерпретації образу Героїні, що поєднує емоційну достовірність і символічну багатозначність. Доведено зв’язок епістолярної моделі з сутнісними властивостями драматургії, виокремлено ознаки прихованої діалогічності, розкрито поліфонію психологічних станів у контексті цілісності музичної мови. Зазначено, що поєднання європейських і національних традицій сприяло тривалій художній актуальності твору.