Духовні хорові твори українських композиторів першої третини ХХ століття: жанрово-стильові та виконавські принципи

Abstract

Шедеври духовної хорової спадщини, що актуалізуються після тривалого часу заборони, сьогодні підтверджують свою значущість та знову стають актуальними як увиразнення сталих ціннісних орієнтирів на новому витку осягнення традиційної української ментальності. Пропонована стаття порушує проблему дослідження жанрово‑стильових та виконавських принципів духовних творів композиторів початку ХХ століття, яке здійснюється в її межах на окремих прикладах богослужбової та паралітургійної хорової творчості К. Стеценка та О. Кошиця. Мета дослідження полягає у виявленні жанрово‑стильових та виконавських принципів окремих творів: кондака «Зі святими упокой» із «Панахиди» К. Стеценка та «Ой хто, хто Миколая любить» О. Кошиця. Історико‑культурологічний, жанровий, стильовий, структурно‑функціональний, інтерпретаційний, семантичний дослідницькі підходи спрямовані на виокремлення питомих якостей хорової творчості композиторів «нової школи» (за О. Козаренком) української духовної музики першої третини ХХ століття в контексті спадкоємності та інтерпретації традиції духовного співу в жанрово‑стильовому та виконавському вимірах, що є новим аспектом розкриття обраної теми. У висновках виокремлено жанрово‑стильові принципи аналізованих творів: звернення до духовних жанрів богослужбової та паралітургійної спадщини (панахида, псальма); залучення псалмодії, ознак народнопісенної стилістики. У сучасних інтерпретаціях творів К. Стеценка та О. Кошиця виявлено такі якості: пластичність голосоведіння, експерименти з комбінуванням тембрів, застосування мікродинаміки.