Фортепіанні квартети Л. Бетховена : моцартівські прообрази та авторське initio

Abstract

У статті розглянуто фортепіанні квартети Л. Бетховена в контексті їхнього зв’язку з ансамблевими моделями В. А. Моцарта. Показано, що моцартівські сонати для скрипки і фортепіано стали важливими прообразами для формування бетховенського письма. Автор доводить, що Бетховен переосмислює тріо-принцип, залучаючи всіх учасників ансамблю до рівноправного тематичного розвитку. Водночас підкреслюється провідна роль фортепіано, що наближає жанр до концертного типу й демонструє зародження індивідуального стилю композитора.

The article examines L. Beethoven’s piano quartets in the context of their relationship to the ensemble models of W. A. Mozart. It shows that Mozart’s violin and piano sonatas served as important prototypes for the formation of Beethoven’s compositional style. The author argues that Beethoven reinterprets the trio principle by involving all ensemble participants in equal thematic development. At the same time, the leading role of the piano is emphasized, which brings the genre closer to the concerto type and reveals the emergence of the composer’s individual style.