У пропонованих методичних рекомендаціях йдеться про герменевтичну рецепцію не лише структуротворчого принципу варіаційності в цілому: прицільний інтерес складає його реалізація в модерністській версії, що значить про парадигмальну заданість уповні конкретного композиційного принципу в сенсі стилетворчих ініціатив ХХ століття; і в першу чергу – стосовно модерного способу національного стилеутворення, який визначив перспективу розвитку українського національного стилю від межі ХІХ–ХХ століть до межі ІІ–ІІІ тисячоліть.