Вистави як індикатор краху гуманістичних цінностей на сценах театрів "ображених" регіонів України

Abstract

У статті простежено деякі аспекти творчої діяльності російськомовних театрів України у регіонах, які критично потерпіли через агресію рф (тимчасово анексований Крим та окуповані Донецьк і Луганськ). Зокрема, акцентується увага на прогнозуючому суспільному катаклізмі функції вистав. У статті аналізується, які знакові вистави були випущені театрами цих міст в п’ятиріччя перед військовою агресією. Також простежено, які зміни відбулися у колективах театрів після 2014 року (на прикладах творчих груп проаналізованих вистав). Автор доходить висновку щодо змістовних перетинів подій примусової зміни влади, зображених у виставі, та подій, які відбулися в цьому регіоні невдовзі (вистава маріупольського театру «Чорне і червоне…»). В іншому випадку режисерська актуалізація твору 1930-х років парадоксальним чином не веде до зчитування антитоталітарного застереження не те, що глядачами, але й трупою театру, яка перебуває в конфронтації з цінностями незалежної української держави («Кабала святош» у севастопольському театрі). В третьому випадку тенденцію дегуманізації, зкріміналізованості суспільства та водночас стильові прикмети видовища посткультури презентувала вистава запрошеного режисера («Наслідування одвічним ганджам» у Луганському театрі ім. П. Луспекаєва). Як приклад позитивного впливу українського театру на формування громадянської позиції мешканців російськомовного міста наведено знакові постановки Херсонського театру ім. М. Куліша.