Тембр-характер як категорія виконавської оперології

Abstract

Виконавська оперологія як новий науковий напрям у структурі музикознавства постає як результат взаємодії досягнень оперології і інтерпретології. Предмет вивчення виконавської оперології – індивідуально-колективна інтерпретація оперної цілісності. Тембр-характер як категорія виконавської оперології відображує специфіку індивідуальної вокально-виконавської концепції, побудованої на основі закладеного у композиторській партитурі виходу за межі типізації з метою портретизації і психологізації оперного персонажу. Мета статті – визначити зміст категорії виконавської оперології тембр-характер. Визначенню художньо-конструктивних рівнів роботи співака над вокально-сценічним втіленням оперного персонажу сприяє коло понять теорії романтичної драми (драма, дія, конфлікт, вчинок, свобода, воля, мета, пафос; винятковість, взаємодія суперечностей, гротеск, фатум). Методологія наукової розвідки (її складають історичний, системний, типологічний, термінологічний, виконавсько-оперологічний, імагологічний методи дослідження) сприятиме розвиткові виконавської оперології як наукової галузі новітнього музикознавства. Наукова новизна дослідження полягає в: уведенні до новітнього музикознавства виконавської оперології; розробці змісту категорії тембр-характер; формуванні понятійно-категоріальної системи і методологічної бази виконавської оперології. Висновки. Розвиток новітнього музикознавства потребує розробки нових наукових галузей. Однією з них постає виконавська оперологія, що вивчає інтерпретаційні процеси оперному мистецтві. Визначено предмет вивчення виконавської оперології, розроблені її категоріально-понятійний апарат і методологія; категорію тембр-характер тлумачено як вокально-виконавської індивідуалізації оперного персонажу в музичній драмі.